У Теребовлянському районному суді нарешті розпочали слухати резонансну справу про загибель двох працівників на місцевому підприємстві «Колос-2», повідомляє НОВА Тернопільська газета.
Матеріали в суді знаходяться від жовтня 2021-го, дотепер тривали підготовчі засідання. Дві трагедії сталися більше чотирьох років тому: 3 серпня 2017-го під час виконання будівельних робіт на підприємстві загинув 21-річний Андрій Михасик, а 8 червня 2018-го на тому ж об’єкті трагічно обірвалося життя ще одного працівника — 20-річного Володимира Солтиса. Директор ТОВ АП «Колос-2» — Степан Никеруй, будівельними роботами на підприємстві керував підрядник Юрій Парамей. На лаві підсудних нині — підрядник. Водночас триває розслідування справи й щодо незаконного будівництва.
На судовому засіданні 15 липня покази дав батько загиблого Володимира Солтиса пан Роман, який того трагічного червневого дня 2018-го року також працював на підприємстві «Колос-2». На його очах помирав син… Чоловікові важко було згадувати подробиці — досі болить.
— Мій син Володимир тривалий час працював різноробочим на підприємстві «Колос-2», виконував висотні роботи. Натомість я періодично підробляв там, кликали, коли було багато роботи, — розповів пан Роман. — Володя уклав із Парамеєм трудову угоду, а я працював неофіційно. Щоранку ми розписувалися на прохідній і приступали до виконання будівельно-монтажних робіт. 8 червня 2018-го нас було небагато. Під керівництвом Юрія Парамея тоді працювало семеро осіб. Ми з колегою допомогли моєму синові завантажити компресор на вишку 11-метрової висоти для фарбування фасаду, куди не зміг дістати кран. Володя взявся за свою працю, я — за зварювальні роботи, а мій колега нарізав деталі. Мій син скоріше завершив роботу, ми ще працювали. Допомогли Володі зняти компресор, син заніс його у складське приміщення. Я пішов, щоб взяти диски для порізки металу. Востаннє живим я бачив сина біля складського приміщення. Неподалік нього стояв Юрій Парамей. Через 10-15 хвилин долинув крик… До мене прибіг працівник Парубейко. «Володя впав…» — сказав стривожено і побіг. Я вимкнув зварювальний апарат і пішов. Не відразу зрозумів, про кого йде мова, бо на підприємстві багато Володимирів. Побачив страшну картину: мій син лежав у калюжі крові й харчав… Кинувся до нього, намагався зупинити кров, з’єднати дві частини тіла докупи… Схопив телефон, щоб викликати лікарів, але мені не вдавалося. «Викличте швидку!» — благав. Проте всі повтікали — Парамей, Парубейко… Що за люди? Звірі! Я побіг на прохідну, попросив сторожа викликати швидку. Сам повернувся назад. Сидів біля Володі і не хотів вірити, що його вже нема з нами…
Чому так сталося? Не раз я задавав собі запитання як будівельник із 30-річним стажем. На «Колос-2» були порушені всі правила будівництва, не було належних засобів захисту для робіт на висоті. Того дня будували трап на висоті близько трьох метрів, щоб з’єднати старі зерносушарки з новими. Володя наступив на край, де не було швелера, і провалився в прірву… Лист бляхи розрізав йому горло… Так не повинно було бути, листи мали бути прикріплені. Хто винен у порушенні технології будівництва? Парамей стояв за десять метрів від працівників і спостерігав за усім. Чому нічого не зробив, щоб запобігти травмуванню працівників? Нехай би тримав листи бляхи, аби хлопці не попадали, якщо не подбав про належний захист… На підприємстві не було поясів безпеки для будівництва, а лише для виконання електроробіт. Володя закінчив швидше свою роботу і йому сказали допомогти завершити трап. У нас була така система: якщо працівник завершував завдання, то підходив до Парамея і запитував, що далі робити. Самовільно ніхто нічого не робив. Мені теж доводилося працювати на висоті — в’язав арматуру, виносив деталі догори, допомагав зварювальнику. Якщо зварювальник не міг закріпитися поясом, то я підтримував його. Коли йому терпли ноги, то ми змінювались: я зварював конструкцію, а він тримав мене. Там були суцільні порушення техніки безпеки… До того ж, я ніколи не бачив креслень будівництва. Все виконували за вказівкою підрядника. Акти з техніки безпеки ми підписували на початку робіт в інженера підприємства «Колос-2». Про загибель Андрія Михасика знаю зі слів свого сина Володі — вони разом працювали. Мій син був свідком у тій справі. Михасик загинув від удару струмом: узяв перфоратор, а переноска, вочевидь, була перебита. Коли Михасик впав, керівництво не викликало швидку, бо казали, що хлопець «сам відійде». Як можна так легковажно ставитись до людського життя?..
Анна М’ЯТКА.
