Найважливішим та найшанованішим релігійним святом осені є Покрова Пресвятої Богородиці, яку відзначаємо 14 жовтня.
За переказами, вшанування встановили в пам’ять про подію, яка відбулася у 911 році, під час облоги ворогами Константинополя, столиці Візантійської імперії. Тоді віруючі у храмі молили Бога про позбавлення їх від чужинців.
Разом iз простими людьми молилася за звільнення міста й Богородиця. Вона зняла зі своєї голови омофор і простягнула його над присутніми в храмі, закриваючи їх від видимих і невидимих
ворогів.
Пройшли століття, але й наразі вважається, що Діва Марія покриває своєю милістю усіх нас, коли ми у молитвах звертаємося до її сина — Ісуса Христа. Тому саме в День Покрови українці святкують ще й День українського козацтва та День захисника України.
Уже шостий рік поспіль для тисяч українських військових і добровольців незалежно від статі щоденною справою був і є захист країни. Тому всім їм й Україні так потрібні віра і захист від видимих і невидимих ворогів.
У народі свято прижилося і обросло різними звичаями та повір’ями.
На Покрову традиційно впродовж усього дня спостерігали за погодою: якщо з півдня дме низовий вітер — зима буде теплою, якщо вітер із півночі — холодною, із заходу — сніжною. Коли протягом дня вітер змінює напрямок, то й зима буде нестійкою й iз завірюхами.
Кажуть, якщо на Покрову листя з вишень не опало, зима буде теплою, і якщо сніг не випав, то його не буде і в листопаді.
Також у народі кажуть, що Покрова накриває траву листям, землю — снігом, воду — льодом, а дівчат — шлюбним вінцем. Тож у селах і донині дотримуються давньої народної традиції справляти весілля після Покрови.
Вважається, що на Покров молитви і замовляння про заміжжя володіють великою силою, тому дівчата намагаються провести ритуал, щоб вийти заміж упродовж року.
Існує повір’я, що якщо рано-вранці дівчина поставить свічку біля ікони Покрови Пресвятої Богородиці і прочитає молитву, то раніше за всіх вийде заміж: «Покров-батенько, покрий землю сніжком, а мене женишком» або «Покрово-матінко, покрий землю сніжком, а мене молоду хусткою».
