5 грудня в усьому світі відзначали Міжнародний день волонтера. У цей день Петро Порошенко подякував українським волонтерам, але додав, що… країна могла б впоратися й без них.
“Я хочу подякувати волонтерам, які в перші дні і місяці війни, коли було найважче, віддавали останнє. І без цього внеску ми б все одно перемогли, але було б набагато важче”, — сказав Порошенко.
Волонтери, звісно, обурилися на такі слова глави української держави. А за ними — й усі українці, висловлюючи свої думки в соцмережах, і навіть організували флеш-моб, поширюючи фразу “Без президента ми би теж перемогли, але набагато швидше”. А волонтерка Дана Ярова із Києва вирішила своє обурення висловити прямо: вона написала президенту відкритого листа у соцмережах, що викликало величезний резонанс.
“Письмо Президенту
Я не знаю, Петр Алексеевич, прочтете Вы это письмо или нет.
Ну да ладно. Прослушав сегодня Ваше поздравление ко Дню волонтера и слова: “мы бы и без вклада волонтеров выиграли войну, хотя это было бы сложнее”, захотелось задать вам два вопроса.
Первый, очень простой: а мы что, уже выиграли?
Второй сложнее. Кто эти эфемерные “мы”, которые бы выиграли войну.
Вы с Арсением Петровичем и Гелетеем, Мехедом, Андронатием и еще десятком хороших людей из министерства обороны?
Кто эти “мы”, Петр Алексеевич?
Я не умаляю Ваших заслуг, Петр Алексеевич, на международной арене. Там Вы на высоте, не спорю.
Но здесь, на войне, воевали не “мы”, а парень военный, который за страну отдал жизнь, или руку, или ногу.
Та часть населения, которая отдавала последнее на протяжении этих полутора лет, чтобы обуть, одеть, накормить, вылечить.
Центры волонтерские, которые тянули беженцев. Это люди, которые летом 2014 года перевозили на своих машинах боеприпасы от блокпоста на блокпост. И они не были военными.
Это люди, которые бросили мирную жизнь и вывозили раненых, рискуя своей жизнь, когда министерство обороны их не вывозило.
Сколько 300-х стали бы 200-ми, если бы не они.
Это вся диаспора, которая собирала деньги, покупала, отправляла, обеспечивала.
Вы таких не знаете? Так я Вам расскажу.
Вы не задавали себе вопрос, Петр Алексеевич, какое количество денег народ Украины отдал в 2014-2015 году на обороноспособность своей страны, помимо налогов?
Так Вы спросите, Петр Алексеевич. Мы даже посчитаем, если некому.
Мне не обидно за себя, за волонтеров, мне обидно за ребят, которые жизнь и здоровье отдали за страну, и за бабушек, которые себе не покупали колбасу, а отдавали солдатам. Вы таких не видели? Так я Вам покажу.
Если бы не народ, Петр Алексеевич, не было бы у Вас страны, в которой Вы Президент.
Некрасиво получилось, извиниться бы.
Не знаю, как Вы победите, а мы, народ Украины, победим в этой войне.
P.S. И увольте идиота, который Вам текст написал.
С уважением, Дана Яровая.
P.S.S Извинения видела, они приняты. Текст письма убирать не буду, чтобы никто ничего не забыл. Случайно”.
Так, Порошенко прочитав — і вибачився. Президент запевнив, що мав на увазі зовсім інше й нікого не бажав образити. “Хочу підкреслити, що без волонтерів, без всього українського народу наша перемога була б неможливою. Хочу підкреслити ще, що саме волонтери були першими, хто почав реформування всіх органів державної влади. За що їм хочу подякувати і вибачитися за вирвані з контексту слова”, — зазначив він.
Втім, відповіді на перше запитання Порошенко так і не дав. То що, війна у нас уже закінчилася?.. Та ні, нинішній нашій владі, яка на тій війні багатіє, вигідно, щоб вона тривала вічно. Власне, війна для них — це, по суті, єдиний спосіб збереження при владі.
І взагалі постає питання: чи наша влада працює на Україну? Чи вона є українською? Бо як розуміти, що напередодні Дня українського війська учасників бойових дій нагороджували пам’ятними медалями із… російською символікою. Ні, це не галюцинації, на тих медалях справді зображені російський танк Т-90 та зелений чоловічок з російською гвинтівкою “Винторез”. Ви можете уявити схожу ситуацію у США чи будь-якій іншій нормальній країні, коли військових нагороджують відзнакою, на якій зображена зброя ворога? За такий “прокол” там половина міністерства оборони пішла б у відставку. І неважливо — зроблено це свідомо чи внаслідок халатності.
Звідси ще одне запитання: коли ж нарешті звільнять Муженка? Що ж це за начальник штабу такий, що “організував” для своєї армії іловайський та дебальцевський котли, у яких полягли, стали каліками чи потрапили у полон тисячі бійців, — і жодної відповідальності?!
Більше того, тепер весь інтернет дрижить від чергового “досягнення” горе-генерала армії. Днями на своїй сторінці у Facebook він оприлюднив чотири фотознімки наших військових, за які ФСБ і ГРУ Росії заплатили б будь-які гроші. Мова — про фото офіцерів новостворюваних спеціальних військ Збройних Сил України, завдання яких — спеціальні операції та диверсійна робота у тилу ворога. Так ось, після організаційної зустрічі з ними начальник генштабу виклав фото з цієї зустрічі у Фейсбуці, тим самим засвітивши спецназівців, які спеціалізуються на секретних завданнях. Зрозуміло, тепер ці специ, обличчя яких завдяки Муженку побачили усі, хто завгодно, не зможуть виконувати ці завдання. Виникає слушне запитання: генерал такий тупий чи він сам агент ФСБ? Це, по суті, державна зрада, за що в тих же США дали б довічне ув’язнення. А у нас, крім обуреної громадськості та військових фахівців-патріотів, знову нуль реакції, а головнокомандувач Порошенко далі зробить вигляд, що нічого особливого не сталося.
Доки так буде? Якщо президент не буде давати відповіді на такі запитання, то скоро вибаченням, як у випадку з “вітанням” волонтерам, уже не обійдеться…