Це сталося минулої п’ятниці, 11 грудня, після виступу у Верховній Раді горе-прем’єр-міністра Яценюка.
Несподівано для усіх народний депутат від фракції “Блок Петра Порошенка” Олег Барна підійшов до нього з букетом червоних троянд (ці квіти він узяв із місця Миколи Томенка, в якого того дня був день народження, але іменинник у зал засідань не прийшов), а потім, схопивши дивним чином між ногами за причинне місце, спробував винести Яценюка із-за трибуни. Арсеній Петрович за трибуну тримався міцно, та все ж не втримався. Барна ніс його, немов манекена з нерухомими руками-ногами. Яценюк не обурювався, не виривався, не кричав. Він був просто переляканий та шокований, і не знав, що з ним відбувається. Можна тільки уявляти й здогадуватись, що було б далі, якби на виручку очільнику української корупції не кинулися любі друзі-корупціонери із фракції “Антинародний фронт”. Зав’язалася масова сутичка, а через лічені хвилини цей випадок став топ-новиною інформагентств та мас-медіа не тільки України, а й усього світу.
Закономірно, вчинок Олега Барни у Верховній Раді засудили усім колгоспом. А лідер фракції БПП Юрій Луценко двічі вибачився перед прем’єром за негідну поведінку колеги, хоча напередодні на своїй сторінці у “Фейсбуці” сам розмістив символічний малюнок кролика із годинником, який добігає кінця. Можливо, цей факт і дав підставу для здогадів, що, мовляв, саме Луценко намовив на такий вчинок імпульсивного Барну. Однак, знаючи Олега, можна не сумніватися, що він має власну думку і власну позицію, до того ж саме він був ініціатором збору підписів за відставку Яценюка (на жаль, назбирав лише 73 підписи, бо банда своїх покриває) і був сповнений прагнення довести цю справу до логічного завершення. Згодом Олег Барна про свій вчинок сам скаже, що, можливо, він і не європейський, але справедливий і в інтересах народу, бо “якщо ми сьогодні не винесемо з парламенту таких, як Яценюк, то їх винесе народ, але уперед ногами…”
Звісно, важко навіть уявити, щоб хтось щось схоже витворив, скажімо, з прем’єр-міністром Великобританії. Той відчайдух, котрий наважився б на таке, миттєво опинився б за гратами. Та вся річ у тому, що й прем’єр Великобританії не дозволив би собі бути таким лицеміром, так брехати в очі і так знущатися зі свого народу. А якби навіть гіпотетично припустити, що таки б дозволив, то миттєво опинився за тими ж гратами. А у нас?.. Виявляється, бридке нікчемство, яке люто ненавидить увесь український народ, може робити вигляд, що нічого не сталося, може і далі залишатися на найвищій державній посаді, аби лише красти, збагачуватися, нахабно брехати і знущатися із людей.
До речі, коли інцидент майже вичерпався, хтось із жінок-депутаток поцікавився у Яценюка, як він почувається, на що він відповів: “Я тєбя умоляю, дєбілов много”. Зверхньо і на “общєпонятном”. То була мить, коли Арсеній Петрович був на людях справжнім, коли показав своє істинне нутро — цинічне і мерзенне.
Нардепа Олега Барну виключили з фракції БПП за порушення депутатської етики, президент Порошенко підтримав таке рішення. Сам Олег Барна про свій вчинок абсолютно не шкодує і має, на наш погляд, не просто рацію, а кулемет. Він звернувся до людей на своїй сторінці у “Фейсбуці”, де, зокрема, зауважує: “В книзі “Шлях аріїв” є гарні слова: “Будь-яка цивілізація, якою б вона не була розвинутою, починає занепадати одразу тоді, коли люди перестають називати речі своїми іменами”. Тобто, коли ми боїмося сказати в очі злодію, що він крадій, брехуну, що він лукавить, бандиту, що він злочинець. Скажу одне — інтелігентність повинна бути, але не фальшивою. З початку незалежності України інтелігентність спостерігала збоку, як злодії — відверті, нахабні — прийшли і дерибанили країну. Тепер інтелігентність має бути войовничою, бо, щоб перемогти зло, мало бути освіченим і мудрим, потрібно ще й діяти і боротися з ним”.
Народний депутат від БПП Сергій Каплін вважає, що “дії Барни — реальна оцінка роботи Яценюка”. “Цей інцидент не вплине на ситуацію з можливою відставкою Яценюка, — каже він. — Торги, хоч з Барною, хоч без нього, з бійками або без, завершаться передбачувано. Ми отримаємо “домовлений” Кабінет Міністрів. Але скінчить він погано. Подальше перебування Яценюка на посаді прем’єр-міністра робить коаліцію антинародною за суттю”.
Такої ж думки і політичний експерт Ярослав Макітра. “Те, з чим виступив Арсеній Яценюк, це не був звіт уряду, — переконаний він. — Адже за 15 днів до того звіту народним депутатам мав бути поданий його текстовий варіант, вони мали підготуватись і конкретно по пунктах уже дискутувати, ставити запитання. Цього зроблено не було. Перед виступом прем’єра мали виступати профільні міністри. Тому це не звіт уряду, це не звіт прем’єра України, це просто вирвані з контексту якісь цифри, факти, які складаються в загальну картинку, щоб зробити з Яценюка вигляд рятівника країни. Це не менш ганебно, ніж вчинок самого Барни”.
Щодо думки громадськості, то вона розділилася. Багато хто вважає вчинок Олега Барни правильним за змістом, суттю, але неприпустимим за формою. Але, як каже Майкл Щур, є одне “але”. Настає мить, коли терпіння має межу. І цікаво, що було б далі… Мабуть, якби не любі друзі-корупціонери, які відразу ж поспішили на виручку, то залишився б “наш” кролик без пасхальних яєць…
Оксана Герасименко
