19 січня 2014 року в Києві на Майдані зібралося близько півмільйона протестувальників, які не бажали миритися з «диктаторськими законами», прийнятими ВРУ 16 січня.
У водохресний день розпочалися перші сутички на вулиці Грушевського. Тоді активісти Майдану зі словами «Банду геть! Ганьба!» вирушили до Урядового кварталу.
Події на Грушевського пригадує активіст Майдану, а нині наймолодший депутат міської ради Тернополя Павло Бич: «Коли розпочався штурм Майдану – пішли на передову. «Беркут» наступав, нас притиснули, відступати не було куди. В той момент з’явилася дівчинка, яка несла цеглу в руках. Один чоловік розвернувся і російською сказав: «Хлопці, куди ви біжите? Тут дівчина, нам немає куди відступати!», ми стали однією стіною і відтиснули «Беркут» за Європейську площу. Насправді це була мить, в яку дівчина, можна сказати, зламала хід тодішньої такої мінімальної історії…»
20 січня тривали запеклі сутички на Грушевського. Вперше протестувальники підпалили шини, застосувавши проти «Беркуту» тактику димової завіси. З’явилися нові форми вуличних боїв. Катапульти для метання бруківки і «коктейлів Молотова», щити, обладунки, кийки.
«Коли на Грушевського були мирні акції, збиралося по 3 – 5 тисяч осіб. Коли ж почалися реальні бойові дії, нас залишалися 300-400 чоловік. Там я познайомився з донецьким шахтарем, який бив себе в груди і кричав, що він бандерівець. А ще, мені запам’яталася дівчинка, років 18, яка сиділа під Лобановським і розливала хлопцям «коктейлі Молотова», навіть подумав, що це хлопець, але звернув увагу на її довгі коси. Я думаю, якби влада тоді не розпочала стрілянину, Майдан почав би розходитися. Після Грушевського вороття не було», – розповідає учасник січневих силових протистоянь, голова тернопільського «Автомайдану» Дмитро Гайдуцький.
21 січня у зіткненнях на вулиці Грушевського за останніми даними постраждали близько 1400 людей.
Фото – gazeta.ua
