Владиславу лише 20 років. За плечима – три роки військового ліцею, чотири роки військового інституту, служба у військах і командування підрозділом. Історія лейтенанта 50 окремої артилерійської бригади – у короткій розмові.
– Владиславе, розкажіть трохи про себе. З чого почався ваш шлях до армії?
– Я родом з Вінниччини, Гайсинського району. Ще підлітком, зі шкільної парти вирішив пов’язати своє життя з військовою службою, у 13 років вступив до Тульчинського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою.
– Чому вирішили обрати саме військовий ліцей у такому віці?
– Хотілося дисципліни, розвитку і розуміння, що ти робиш щось важливе. Ліцей став для мене місцем, де формується характер і з’являється справжнє відчуття відповідальності.
– Після ліцею ви вступили до Військового інституту телекомунікацій та інформатизації. Чому саме цей напрямок?
– Сучасна війна – це не лише техніка та озброєння, а й інформація та зв’язок. Без стабільних інформаційно-комунікаційних систем неможливе ефективне управління військами. Саме тому я обрав спеціальність «Комп’ютерні науки» та напрямок військового зв’язку.
– Що стало найважливішим під час навчання в інституті?
– Нас навчали не лише технічним речам. Це була школа відповідальності, командної роботи і прийняття рішень.
– Після випуску ви одразу пішли служити у війська. Як проходив цей період?
– Проходжу службу дев’ять місяців. Спочатку два місяці в іншій військовій частині, а останні сім – у нашій бригаді. Це дуже цінний досвід, бо у військах знання швидко переходять у практику.
– Сьогодні вам лише 20 років, але ви вже командир роти. Що для вас означає ця посада?
– Це перш за все відповідальність за людей і за виконання завдань. Рота зв’язку забезпечує стабільну роботу систем зв’язку та інформаційних мереж, від яких залежить координація підрозділів і успішність бойових дій.
– Що мотивує вас продовжувати службу?
– Розуміння того, що робиш важливу справу для країни і для людей поруч із тобою.
Підсумовуючи інтерв’ю можна сказати, що історія Влада – це не лише про кар’єру молодого офіцера. Це про покоління, яке дуже рано подорослішало, взяло на себе відповідальність і стало до захисту держави. І саме завдяки таким офіцерам сьогодні формується нова, сильна та професійна українська армія. Дякуємо за службу і за захист!
