Війна назавжди змінила життя тисяч українців, змусивши змінити звичні професії на військову форму. Олександр Гайдукевич, колишній дільничний офіцер із Бережан, сьогодні є бійцем стрілецького батальйону поліції Тернопільщини. Його історія — це розповідь про справжню мужність, втрати та незламність у найгарячіших точках фронту.
Від дільничного до захисника Торецька
До повномасштабного вторгнення Олександр дбав про спокій мешканців рідних Бережан. Проте з початком великої війни він не зміг залишатися осторонь і долучився до лав поліцейського батальйону. Свій бойовий хрест він прийняв на Торецькому напрямку — ділянці фронту, яку військові називають справжнім пеклом. Поліцейський з Тернопільщини разом із побратимами став надійним щитом, що стримує ворожі наступи та зриває плани окупантів.
Випробування на межі людських можливостей
Перші бойові виходи стали для Олександра серйозним іспитом. Виконання завдань вимагало не лише професійної підготовки, а й надлюдської витривалості. Бійці долали великі відстані, несучи на собі спорядження вагою до 60 кілограмів. Перебування на позиціях тривало по 10 діб у вкрай складних умовах: обмежена кількість води та постійний ворожий контроль, що унеможливлював логістику. Забезпечення часто доводилося здійснювати лише за допомогою дронів.
Особливо виснажливими були ночі. За словами бійця, кожна темна година вимагала максимальної концентрації, адже ворог не припиняв обстрілів із мінометів, артилерії та авіації. Постійна загроза з боку FPV-дронів змушувала захисників діяти миттєво та злагоджено.
Ціна нагород та пам’ять про побратимів
Сьогодні на грудях Олександра — почесний нагрудний знак Головнокомандувача ЗСУ «Срібний Хрест» та президентська відзнака «За оборону України». Проте для нього це не просто метал. Кожна нагорода — це спогад про втрачених друзів та пережиті бої. Олександр пригадує, як під час одного з виходів на позиції він разом із побратимом ледь не став жертвою ворожого дрона. Тоді, рятуючись від атаки, він отримав серйозну травму ноги, проте навіть це не зламало його бойового духу.
Висновок
Історія Олександра Гайдукевича — це приклад того, як звичайні люди стають справжніми героями. Його відданість присязі та готовність захищати Україну до останнього є прикладом для кожного з нас. Попри біль від втрат та фізичні випробування, він продовжує тримати стрій, наближаючи нашу спільну перемогу.
Джерело: ГУНП Тернопільщини
