Стало відомо декілька цікавих фактів про відому у Тернополі історичну та легендарну постать – Стахо-вар’ята. Це була людина з великої літери.
Тим чоловіком був корінний тернополянин, який пережив війну, тобто був народжений до неї і як наслідок — страшенно «ненавидів» Радянську владу. Його «неприязнь» проявлялася в тому, що на вулицях, під виглядом вар’ята, влаштовував всякі оказії. До прикладу..вигукував щось, позорив та з сарказмом спілкувався із комуняками, військовими. Особливо любив це робити на Старому ринку, нині неіснуючому. Стахо був рослим чоловіком, високим і сильним. За деякими даними доволі гарним. Мешкав десь в межах вулиць Липової та Шептицього, точно сказати не можу. Дати народження та смерті не знаю. Похований на Микулинецькому цвинтарі, де не знаю..
Це був символ Тернополя. Повоєнний образ людини, місцевої, яка терпіти не могла комуняк. Стахо був чудовим майстром, перш за все по сейфах. Як то кажуть — талановитим. Завдяки цьому часто виконував якісь роботи для органів (КДБ, міліція), за що його «не чіпали». Згадують про пиятику. Принципово ніде не працював. Робив усе і всім, лагодив. Був майстром від Бога і на всі руки. За простим образом вар’ята ховалася розумна і пригнічена особистість. Чимало людей, ставляться до нього несерйозно, що в черговий раз підтверджує статус провінційності повоєнного та сучасного Тернополя. Наші рагуляки звикли до всього, що блистить..а тому часто нездатні розуміти складні речі. Я в цьому переконувався не раз, коли питав про Стаха у старожилів.
А ось “свіжа інформація”
“Стахо “любив” підійти до кдб-істів у привокзальному ресторанчику і кинути пару жартів, натомість йому давали випити. правда, інколи сильно товкли, але втрачати уже було нічого.
Мешкав Стахо на глухій вулиці Багатій..тепер там багатоповерхівка. Мав золоті руки, гострий язик і чудну злодійську долю.
Досі так і не вдалося знайти могилу. Пан Євген сказав, що він помер, з різницею у кілька днів, в той час, коли не стало голови тернопільського міському партії Церковнюка. Хлопці дуже любили і шанували Стаха..а тому перенесли на його могилу вінки”, – пише краєзнавець у групі “Мій давній Тарнополь”.
