Приклад життя цієї успішної жінки допоможе кожному зрозуміти, наскільки дивовижним може бути мистецтво, а люди, які його творять – цікавими. Бо картинами Олесі Гудими не просто милуєшся, ти вдивляєшся в них і втрачаєш відчуття часу.
Яким був ваш шлях до успіху? Як ви зрозуміли, що ви художник і хочете малювати? Пам’ятаєте свою першу роботу?
“Я закохалася в живопис настільки, що будь-які логічні докази розуму … мене не лякали»
У першу чергу розповім про шлях. Він є в кожної людини – унікальний, сповнений любові і успіху, на якому здійснюються найкращі варіанти задуманого. Щоб йти ним і розвиватися, потрібно бути дуже уважним, і повністю довіритись інтуїції. Якщо є люди, ситуації, проблеми, які не комфортні – це означає, що їх потрібно залишати і рухатися далі, вільніше. Це стосується роботи, яка здається каторжною, але яку не залишають під впливом страху бідності, тощо. Вісім років тому я закохалася в живопис настільки, що будь-які логічні докази розуму – про диплом журналіста, про те, як живуть творчі люди, про критику – мене не лякали. Відколи намалювала ескіз до першої роботи “Сновида”, минуло багато часу. У роботу вклала багато любові і віддачі, хоча я ніколи не перевищувала її важливість. Все добре йшло назустріч, а отже – це був той самий шлях до щастя.
Бути художником (тай ким завгодно) нині, скажімо чесно, дорого. Фарби, полотна – все це вартує чималих грошей. Молодь, переважно студенти, не часто можуть собі таке дозволити. Як тоді бути? Чи варто чекати, коли вивчишся, підеш на гарну роботу, заробиш грошей на мистецтво..?
Свої перші замальовки я писала на картоні, гуашевими фарбами, – це може дозволити собі будь-хто. Головне – бажання! Можна вчитися на художника і купувати фарби та інші матеріали в процесі навчання, а можна бути фріленсером і з продажу кожної картини вкладати гроші в необхідні засоби. Якщо все йде легко і невимушено – це означає, що людина вибрала потрібну дорогу, але…. Під час навчання (офіційного) бувають випадки, коли людина починає боятися проявити себе, їй стають авторитетними вчителі, вона надто прислухається до того, що відбувається ззовні. Там довго вчать композиції, як малювати предмети, але неможливо навчити того, що зробило з Ван-Гога та інших відомих митців геніїв, а саме: розвивати фантазію і прислухатися до своєї душі. Всі вони були революціонерами і не йшли в ногу із системою!
Можна займатися улюбленою справою заради задоволення, а можна жити,продаючи свої роботи. Часто молодь обирає друге аби стати самостійною. Як ви вважаєте? – чи варто перетворювати своє улюблене заняття в роботу, чи не вб’є це його?
“Гарна робота – це кохана робота. Спочатку ти працюєш “просто так”, але завжди у часі , згодом є нагорода.»
Мені дуже радісно, що витримала той період, в якому ще не було належної віддачі, (ніби “перевірку”, чи ти дійсно любиш те, що робиш, чи залишиш мрії, і підеш на просту, нудну роботу, але, на якій є маленька постійна зарплата, щоб вижити) і готова розвиватися далі.
І ще одне: щоб стати художником і заробляти собі на життя, варто пам’ятати про те, що ти маєш хотіти «дати людям» частинку свого світу, своєї роботи і енергії. Не варто марити уявними здобутками і славою, яка задовільнить его, а хотіти поділитися своїми відкриттями, своєю любов’ю до мистецтва.
Нині ваші картини у приватних колекціях за кордоном. Загалом скільки робіт написали? Скільки виставок провели, хто допомагав?
Біля 500 картин, виставок було чимало, всі дані є у Вікіпедії, хто цікавиться, той знаходить.
Перша виставка відбулася в арт-клубі “Коза”, після неї було ще чимало. Прийнято вважати, що виставки творять біографію художника, а я вважаю — що самі картини. Кожна з них має свою історію, пригоду. В роботі підтримує чоловік. Він людина творча і є першим глядачем. Саме чоловік і діти надихають. Поряд з ними відчуваю себе коханою, потрібною, важливою, від цього на душі затишно, тому малюю повітряно-легко, в спокої. Ідей багато, виникають в процесі роботи, часто не знаю, що буде на полотні. Ніколи не підходжу до написання картини логічно.
Зазвичай, молодим людям постійно не вистачає часу. У вас сім’я, дім, робота. Де берете час для творчості?
Як знайти час для творчості? Подумки уявити собі день і все, що в ньому буде. І так щоразу, з легкістю творити своє життя.
Проблема багатьох початківців у тому, що вони зупиняються після першої спроби, після якогось розчарування. Пригадайте, коли ви починали свій шлях до успіху чи було у вас щось подібне? Як боротися з таким?
У моєму житті були страхи, які руйнували найкращі сподівання, сумніви, блокували диво. Минуло багато часу, аж поки не зрозуміла, що здійснюється все, що хочеш! Просто треба дуже вірити.
Ми часто чуємо таку думку: «Митець творить, коли йому сумно, коли він закоханий». У вас дуже яскраві картини. Мабуть, ніколи не буваєте в депресії?
Нині в депресії не буваю, бо розумію, що створюю її сама, варто лише сконцентруватися на одному негативі, як він притягує інший, і людина ступає ногою на “погані варіанти долі”.
Я малюю тоді, коли приходить натхнення, коли гармонія в душі, легко і добре. Як і в кожної людини, в мене свої турботи. Хто має багатодітну сім”ю, той розуміє, що часто здається, ніби навколо відбувається “божевільний карнавал” (сміється). Коли приходить час, тоді й малюю. Якщо чесно, – коли в хаті тихо-тихо.
Джерело: Молодь
