Бої за Тернопільщину можна порівняти зі штурмами Сталінграда, Кеніґсберґа чи Берліна. За тривалістю боїв, їх напруженістю, використанням бойової техніки, зрештою, людськими жертвами в ході вуличних боїв тернопільська битва не має навіть приблизних аналогів в історії визволення України. Проте через більш ніж 60 років битва за Тернопіль продовжує залишатися “білою плямою” в історії нашого краю.
Радянська історіографія дотримувалася тенденції применшення радянських сил, що брали участь в тернопільській битві. А слід зазначити, що в оточенні і визволенні Тернополя була задіяна вся 60-та армія генерала Черняховського, а саме чотирнадцять стрілецьких дивізій (302-га, 322-га, 336-та, 350-та, 148-ма, 117-та, 99-та, 246-та, 140-ва, 340-ва, 351-ша, 8-ма, 135-та, 107-ма стрілецькі дивізії), 1-ша артилерійська дивізія, 3-тя мотострілецька бригада. Але деякі з цих дивізій навіть не згадані в історичних анналах — незважаючи на те, що їхні бійці полягли на тернопільській землі.
З іншого боку, чисельність оточеного німецького гарнізону була перебільшена і, за офіційною версією, становила 16 тисяч чоловік. Однак дані німецьких архівів, дослідників зі США, і Бельгії та Німеччини дають іншу цифру. Оточений гарнізон налічував 3952 солдати, 94 офіцери та 677 унтерофіцерів.
Після ліквідації гарнізону, стверджують історики, лише 55 німецьких солдат вирвалися з оточення і повернулися у свої частини.
БЕРЕЗНЕВА ДРАМА
Невдалий штурм міста 8-13 березня вартував Червоній армії чимало людських жертв: 25 тисяч, в деяких джерелах — 47). Прорахунки в підготовці наступу, відсутність пального в автотранспорту, відсутність артилерії, дуже складні погодні умови спричинили невдачі березневого штурму. Перш ніж оточити тернопільський гарнізон, Червона армія двічі втрачала своїх бійців — їх німці брали в оточення, в полон, винищували. Вперше — 9 березня батальйон 302-ї стрілецької { дивізії в районі залізничного тунелю (район “6-го магазину”). Вдруге — 13 березня в с. Петриків, де в оточення потрапили два полки 336-ї стрілецької дивізії полковника Ігначова.
ТЕРНОПІЛЬ ВИЗВОЛЯЛИ “ШТРАФНИКИ”
До штурму Тернополя були залучені артилерійські сили в небачених досі для вуличних боїв масштабах.
11 квітня, за даними архівів, у місто ввійшов 1827 важкий самохідний артилерійський полк, озброєний найновішою самохідною артилерійською установкою ИСУ-152. Саме в Тернополі вперше відпрацьовували практику її використання у вуличних боях для знищення укріплених точок. Потужність її гармати була настільки великою, що після одного залпу від будинку залишалась лише купа битого каміння.
Крім самохідок, до штурму була залучена 108-ма артилерійська бригада БМ (“большой мощности”) зі складу резерву головнокомандування Червоної армії з гарматами надвеликого калібру 152 і 203 мм.
І німецька, і радянська армія в боях за Тернопіль використовували так звані штрафні частини. При обороні повністю було знищено 500-й дисциплінарний батальйон вермахту, в якому відбували покарання німецькі вояки. За свідченнями очевидців боїв, саме цей батальйон чинив надзвичайно впертий опір наступу Червоної армії.
З іншого боку, під час оточення Тернополя 23-24 березня 1944 р. у складі 148-ї стрілецької дивізії в перший рядах наступала 252 штрафна рота 60-ї армії. На її рахунку — очищення від німців сіл Петриків та Янівка (нині Підгороднє).
РАДЯНСЬКИХ СОЛДАТІВ ВІДКИНУЛИ НА СХІД
У боях за Тернопіль використовували нестандартні засоби оборони, стверджують фахівці.
У березні 1944 р. розгалужена залізнична мережа навколо Тернополя стала місцем дислокації бронепоїзда Panzerzug 11, що своїми гарматами підтримував контрудар німців, які змогли відкинути частини Червоної армії від Тернополя до сіл Байківці та Романівка.
У ПОЛЯХ ДОСІ ЗНАХОДЯТЬ ЗАЛИШКИ БРОНЕТЕХНІКИ
Вітчизняна історіографія стверджує, що Адольф Гітлер залишив Тернопільський гарнізон напризволяще. Однак все відбувалося зовсім навпаки.
11-16 квітня з заходу, зі сторони села Городище, на допомогу оточеним німцям пробивалася надзвичайно потужна німецька танкова група оберста Вернера Фрібе, що налічувала 24 танки Рz.V “Пантера”, 9 танків Рz.VІ “Тигр”, ЗО танків РzІV, ЗО штурмових гармат StuG III, 6 самохідних гармат “Хуммель” та 101 бронетранспортер.
За щільністю німецької бронетехніки, що проривалася в місто на вузькій ділянці фронту, протягом всієї війни в боїв під Тернополем був лише один аналог — знаменита Курська битва. І лише надзусиллями 53-ї танкової бригади та 350-ї стрілецької дивізії її вдалося зупинити на рубежі Почапинці-Серединки.
Усе поле битви було вкрите залишками бронетехніки та розбитими радянськими протитанковими гарматами, обслуга яких залишилася лежати в подільській землі.
ІСТОРІЯ ДЛЯ ТУРИСТІВ
Чомусь історія визволення міста цікавіша закордонним дослідникам. Вони однозначно визнають бої в березні-квітні 1944-го як неординарну подію тієї війни.
Німецька військова історіографія характеризує оборону Тернополя як сукупність визначного таланту командування малочисель-ного Тернопільського гарнізону та зразок вкрай впертого спротиву німецьких солдат в оборонних боях. Зрештою, ще в 1944-му командування вермахту дала свою оцінку організації оборони. Коменданта гарнізону Еґона фон Нейндорффа представили спочатку до Лицарського хреста, а потім до Лицарського хреста з дубовим листям — цією нагородою за всю війну відзначили лише 882 чоловіки.
Наше місто заслуговує на відновлення історичної правди та висвітлення його трагічних сторінок. А тернополяни мають знати правду про події, що абсолютно змінили давнє обличчя міста. Тернопіль має надзвичайно цікаву військову історію, яку можна розповісти гостям міста і туристам.
О.Семенів, Джерело
