Пам’ятник Тарасу Шевченку, який свого часу підпільно, уночі, неочіковано для КДБ і партійних органів, встановили у селі Настасові на Тернопільщині, нині, після реставрації урочисто відкрито вдруге.
Історія появи цього пам’ятника у Настасові – майже детективна. Погруддя Тарасу Шевченку у селі було встановлено у ніч з 30 квітня на 1 травня 1969 року несподівано для тодішніх керівників району й області та працівників КДБ, які контролювали подібні речі. Ініціатор та, власне організатор доставки і встановлення пам’ятника – уродженець села, нині покійний письменник, а тоді – молодий випускник Львівського училища прикладного мистецтва Ярослав Павуляк.
Минулої неділі, з нагоди 155-ї річниці перепоховання Кобзаря, в Настасові біля опорядженого просвітницького центру «Відродження» імені Ярослава Павуляка відбулися урочистості, центральна подія яких – відкриття відреставрованого пам’ятника Тарасу Шевченку. В урочинах взяли участь архієпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський Василь Семенюк, численне духовенство, мешканці Настасова, дружина Ярослав Павуляка – пані Леся, генеральний директор корпорації «Агропродсервіс», меценат, який взяв на себе усі витрати, пов’язані із реставрацією пам’ятника та створенням просвітницького центру – Іван Чайківський, керівники району, гості із сусідніх сіл. та Тернополя.
У кожного учасника дійства, що відбулося у центрі села, непересічна подія викликала свої емоції та переживання.
– Сьогодні не просто відкриття відреставрованого пам’ятника. Це – етап становлення нашої Незалежності. Ці хлопці, які виготовили і встановили цей пам’ятник, вони напевно і не усвідомлювали, що зробили героїчний поступок, що це певним чином якось вплине на майбутнє України, – каже мешканець села Михайло Гомівка.
Ми тоді, у 1969 році до цього готувалися три дні. – пригадує Іван Галашин, учасник тодішніх подій. – Вночі ходили, думали, де поставити пам’ятник. Нам дехто казав, хлопці, що ви робите, ви не встигнете його поставити, як вас одразу ж загребуть. Але ми все одно почали роботу. Монтаж тривав цілу ніч. Люди носили воду, каміння, глину. Усе робилося потайки, що навіть ніхто із сусідів не здогадувався, що тут діється. Вночі хлопці взялися розрівнювати той горб, де ми задумали встановлювати пам’ятник, працювали до ранку. А дівчата з випускного класу тієї ночі сплели розкішний вінок-пошану Кобзареві. Уранці за кілька годин сюди прийшло мало не все село
Іван Чайківський, генеральний директор корпорації «Агропродсеріс», меценат, який взяв на себе усі фінансові, організаційні витати щодо розбудови просвітницького центру та встановлення тут відновленого пам’ятника Кобзареві, каже, що це важливий для села день.
– Для нашого села – це надзвичайно знаменна подія. Тому що сьогодні, фактично, друге відродження пам’ятника Тарасу Шевченку. Нині хотів би, щоб всі зрозуміли, яким був патріотичним, героїчним поступок наших дідів, батьків, які у 1969 році за одну ніч облаштували в селі цей пам’ятник, котрий простояв майже півстоліття. З вдячність за такий вчинок, ми повністю реконструювали це місце, де колись стояло погруддя. Тобто, все це, що було із нетривкого матеріалу, ми відтворили у камені – і постамент, і стелу із образом матері та дитини. Той самий напис, що колись був, майстри викарбували на камені. Робили так, щоб це було навіки. А взагалі, ви бачите, як змінився Настасів за останні роки. Скажу відверто, я взяв перед собою певне моральне зобов’язання. – зробити Настасів до 2020 року одним із найкращих населених пунктів України, європейським селом.
Урочини в Настасові з нагоди 155-ї річниці перепоховання Кобзаря,
відкриття просвітницького центру «Відродження» імені Ярослава Павуляка й освячення відреставрованого пам’ятника Тарасу Шевченку завершилися концертом аматорських колективів та виступами окремих естрадних виконавців.
За матеріалами сайту teren.in.ua