Заяви про крадіжки, особливо мобільних телефонів, надходять до поліцейських найчастіше. Люди зазвичай стверджують, що хтось поцупив у них мобільний пристрій. Правоохоронці витрачають час і зусилля на те, щоб з’ясувати обставини крадіжки, знайти винуватця, та доволі часто з’ясовується, що порушує закон сам «потерпілий».
Чому? Розповів старший оперуповноважений управління кримінальної поліції Василь Сороцький.
-З початку цього року до поліцейських області надійшло 386 заяв про викрадення мобільних телефонів. Третину крадіжок нам вдалося розкрити, у 75-ти випадках кримінальні провадження закриті через відсутність складу злочину. Чому провадження закриваються? Причина проста – заявники втратили свої мобільні, проте у заяві написали, що телефони у них вкрали, – розповів Василь Сороцький. – До слова, через трату часу на розкриття видуманих крадіжок, зростає число нерозкритих. Адже замість працювати над пошуком реальних крадіїв, наші співробітники витрачають зусилля на те, що з’ясувати, чи справді стався злочин, чи потерпілий придумав собі історію про крадіжку.
Зі слів старшого оперуповноваженого, найперше криміналісти беруться за розкриття тих фактів, у яких є склад злочину. Отже, зрозуміло, що вкрадений телефон шукатимуть швидше, аніж загублений. Тому заявники, не без підказок «знаючих», вказують у повідомленні про те, що телефон крадений. Забуваючи, що в Кримінальному кодексі є дві статті, які передбачають покарання за подібні «фантазії». Зокрема стаття 383 ККУ – завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину та стаття 384 ККУ- завідомо неправдиве показання. Порушуючи ці норми закону, можна втрапити за грати.
