«За те, що вчинив цей нелюд з моєю сестрою, треба давати пожиттєве ув’язнення…» – плаче рідна сестра Наталі Гаврилюк Галина Василівна.
Три тижні 38-річний Олександр у страшних тортурах тримав свою 40-річну дружину Наталю у їхньому будинку у селі Цеценівка Шумського району, аж поки вона не померла від знущань і болю. «Краще буду доглядати каліку, але ти нікуди не поїдеш!» – кричав чоловік Наталі, яка збиралася до Польщі на заробітки, і, намагаючись її залякати, припікав спину праскою, бив так, що в неї були поламані ребра, грудна клітка, забій внутрішніх органів, а все тіло від побоїв розпухло і посиніло…
Тримав дружину у «заручниках»
– Усе почалося з того, що 27 січня ми з Наталею поїхали оплачувати візу до Дубна, – розповідає пані Галина, – і вона затрималася у мене в Кременці на кілька днів. Не хотіла їхати додому – боялася, що Олександр знову буде бити, бідкалася, що коли побив востаннє, то ще досі болить під грудьми. Я пропонувала їй залишитися в мене, але вона відмовилася і лише попросила мого сина Дмитра поїхати з нею. То було 3-го лютого…
Коли вони приїхали в село, Олександр був сам не свій, кричав, не хотів пускати дружину до хати, кидався з кулаками. Дмитро повернувся до Кременця, а Наталя пішла ночувати до сусідки. Вранці, сподіваючись, що чоловік уже заспокоївся, пішла додому. Але він не вгамувався і побив дружину, а потім щодня продовжував знущання. Не дозволяв їй ні з ким розмовляти, забрав телефон, а коли приходили сусіди, не пускав до хати. Щоб у людей не виникало запитань, казав, що Наталя поїхала до сестри, ходить там на роботу, заробляє гроші на візу. Так тривало три тижні…
Наталя страждала від побоїв, їй була потрібна допомога медиків, але садист уперто тримав її у «заручниках».
Над ранок 25 лютого жінці погіршало, і вона попросила ліки. Поки той ходив за ними, Наталя померла. Він аж ніяк не очікував такого повороту подій, злякався, кинувся робити штучне дихання, але коли натиснув на грудну клітку, з рота потекла вода, що встигла набратися в організмі за час, що жінка пролежала без допомоги. У розпачі викликав дільничного лікаря і міліцію, але вони лише засвідчили непоправне…
«Такий вирок – курям на сміх!»
За жорстоке звірство Шумський районний суд визначив міру покарання для вбивці – чотири роки ув’язнення, хоча реально йому «світило» щонайменше сім років. Покарання для вбивці відверто «лагідне», адже, пошукавши в інтернеті інформацію про схожі злочини, знаходимо: «за жорстоке вбивство нелюду присудили довічне ув’язнення», «на Закарпатті за жорстоке вбивство сільського дяка присудили злочинцю довічне позбавлення волі», «львів’янину присудили 15 років тюрми за вбивство молодої дівчини»… Що тут скажеш? Шумська Феміда однозначно сліпа.
– Такий вирок – курям на сміх! – не стримує емоцій пані Галина. – Я була шокована рішенням. Він бив Наталю, знущався, а дали йому – як за крадіжку півня. Ми сподівалися на справедливість, а виявилося, що й далі все вирішують зв’язки та гроші. Суддя акцентувала увагу на пом’якшуючих обставинах – мовляв, у підсудного є неповнолітній син, який, щоправда, не живе з ним, що він розкаявся у скоєному, а коли вона померла, викликав дільничного лікаря і міліцію. «Якщо можеш, вибач…» – звернувся до нашого брата в суді, бо я наразі в Польщі і не змогла приїхати на засідання. Чотири роки – це несправедливо. Суддя не зважала на страждання, яких за три тижні довелося натерпітися моїй сестрі. Мабуть, їй зі свого крісла цього не збагнути…
ірина КОШІЛЬ
