Дорогою до Кременця можна побачити невеликі пагорки і видолинки, які тільки мигають за вікнами автобуса. Але все міняється одразу ж, коли в’їздиш у місто зі сторони Тернополя: шлях ніби падає у глибоку долину між пасмами гір з обох сторін.
Власне люди тому й обрали цю місцину для закладення міста, що тут і затишні низини є, що заховані від різних зайд, і високі вершини, де можна будувати фортеці.
Колодне. Село розташоване на лівому березі річки Гнізна, за 12 кілометрів на північ від районного центру – міста Збаража. Частина Колодного Лісовеччина роозташована південніше, за 10 кілометрів від міста, колись було окремим селом.
Перша писемна згадка про Колодне сягає 1465 року. Згідно з актом про перерозподіл земель між князями Збаразькими Семеном, Солтаном і Василієм, до князя Семена відійшло місто Колодень, а сам він отримував титул князя Колодненського. У 1518–1545 роках містечком володів князь Острозький. У 1545 році його захопив краківський каштелян Ян Амор Тарнавський – засновник Тернополя.
У 1589 році на Колодень напали татари, відтоді поселення – село. Під час Визвольної війни проти польського поневолення під проводом Богдана Хмельницького жителі села брали участь у облозі Збаразького замку. Від Острозьких Колодне перейшло у власність до Цетнерів, від них у 17 столітті до Свейковських. У 19 столітті селом володів граф Грохольський. У 1894–1895 роках у Колодному була епідемія холери.
В кінці 19 – на початку 20 століття діяли «Просвіта», «Рідна школа», «Сільський господар» та інші українські національні організації. Село згадують у Кресовій книзі справедливих. Також у селі є церкви Святого Миколая (1575, дерев’яна), реставрована у 1991 році. А також кам’яна святого Михаїла з 18 століття. Є також Дім молитви, споруджений у 1990-их роках.



