Екологічної проблеми такого масштабу Тернопільщина ще не бачила. Йдеться про засмічення рік, ставків, лісопосадок, кар’єрів, ярів за селами, які, дякуючи безграмотній та безвідповідальній позиції обласної влади, вже зовсім скоро стануть скотомогильниками.
Заводу, який вже два роки не отримує від держави (яка є власником цього підприємства) жодної копійки, бракує коштів і на стабільну поточну роботу, і на модернізацію. Проте, замість допомоги – від влади отримали заборону на діяльність.
Кошти на заводі заробляли, приймаючи за договорами на утилізацію тваринні рештки і так-сяк зводили кінці з кінцями. Протягом останніх 2-х років за рахунок власних резервів, переоснастили котли на тверде паливо та відмовилися від використання дорогого газу (саме проблема з відключенням газу стала причиною зупинки заводу та накопичення решток тварин весною 2013 року). На підприємстві поки що немає заборгованості з заробітної плати, але призупинення його роботи може позначитися і на фінансовому стані заводу, і на екологічному балансі всієї області.
Якщо раніше ветсанзавод обслуговував і тваринницькі комплекси, і супермаркети, і лабораторії, і приватних відгодовувачів худоби чи птиці, то зараз виникла проблема: куди скидатимуть рештки тваринного поводження колишні клієнти підприємства.
Великі компанії можуть возити свої відходи у сусідні області (обласна влада відновлює завод на Львівщині, діючий є у Шепетівці на Хмельниччині), даючи можливість заробляти їхнім ветсанзаводам.
А що робити тим, хто, бажаючи бути законослухняним, не має коштів на здорожчання вартості утилізації за рахунок збільшення відстані перевезення?
Куди дівати рештки всім тим, хто фінансово неспроможний возити їх в сусідні області?
Відповіді від влади немає. Натомість, мешканцям області вже зараз треба організовувати спеціальні екологічні рейди, пильнуючи власні водойми, ріки, яри від засмічення рештками тваринного походження, що викидатимуть їхні ж односельчани, м’ясні відділи магазинів, чи малі фермери.
Голова Тернопільської ОДА Степан Барна, постійно думаючи про інвесторів та приватників, зовсім забув про свої прямі обов’язки: дбати про стабільну роботу державних підприємств, які в інших областях є тими, хто формує рівень середньої заробітної плати в регіоні, та є надійною опорою економіки держави. А у випадку з ветсанзаводом – ще і екологічним форпостом.
Напевне, не для пана Барни писав свої слова Т.Шевченко: і чужому научайтесь – свого не цурайтесь…
