В урочищі Бичова, що на Монастирищині, відбувся етнофестиваль «Дзвони Лемківщини». Аби увібрати в себе культуру предків, відпочити та побачити друзів, сюди з’їхались мешканці багатьох областей України та гості з-за кордону. Не проігнорували фестиваль очільники міста та області, народні депутати України, глава УГКЦ блаженнійший Святослав та владика Василій Семенюк.
Лемки — етнічна група українців із самобутньою культурою, традиціями та говіркою. Вони мешкали на території Карпат, що нині у складі Польщі. Впродовж 1944-46 років лемків масово переселяли до північно-західної Польщі та УРСР. Нині цей народ об’єднується, аби відновити історію, культуру і традиції.
— Лемки стали жертвами своїх власних переконань, стали жертвами того, що знали українську мову, говорили лемківською говіркою та ходили до українських церков, — зазначив очільник області Степан Барна, який, як відомо, є вихідцем з лемківської родини. — Для мене це елемент трагічної історії не лише моєї родини, а й історії нашого народу, який намагались винищувати багато століть, але він себе зберіг, а завдяки таким фестивалям себе підсилює, проявляє та утверджує.
Цьогорічний етнофестиваль «Дзвони Лемківщини» провели у нашій області вшістнадцяте, він особливий тим, що приурочений 70-ій річниці депортації цього народу.
— Лемки були у складі УПА, в бою під Крутами теж було двоє лемків, як і в Небесній Сотні. Багато героїв АТО також належать до нашого народу, — зауважує Олександр Венгринович, голова Всеукраїнського товариства «Лемківщина».
Святкового колориту додавали лемківські вбрання багатьох гостей фестивалю, деяким елементам одягу більше ста років і вони складають велику цінність. З 2011 року на території проведення фестивалю діє музейний комплекс «Лемківське село», до складу якого входять лемківська світлиця, столярня, гончарня, кравецька майстерня та ватряне поле, криниця у лемківському стилі та каплиця з дзвіницею.
олег Захарків
