За словами тернопільських друзів політика, які побажали залишитися за кадром, Ігор Єремєєв був надзвичайно системною людиною, завжди ретельно планував розклад свого робочого дня, якого чітко дотримувався. Йому вдавалося не лише брати активну участь у роботі Верховної Ради та вести бізнес, не перекладаючи на заступників, а й дбати про своє фізичне здоров’я: Ігор Єремєєв вів здоровий спосіб життя, не вживав алкоголю та не палив, займався спортом, стежив за харчуванням, не любив усіляких тусовок і був гарним сім’янином. «Він був дуже правильною людиною — саме так, — вважають його тернопільські друзі, — дуже позитивною. Ніколи не піддавався депресії, міг знайти вихід з будь-якої ситуації. У політиці був центристом, хто б що не говорив. Був добрим лобістом, для свого округу зробив надзвичайно багато — Волинь дуже втратила… Просто дивовижно: як він встигав вирішувати стільки питань нараз? Розвантажуватися допомагали йому коні, яких любив до нестями. Ігор розповідав, що коні — дуже небезпечні тварини. Коня може сполохати пташка чи оса, і тоді він стає просто неконтрольованим. Тож Ігор знав про всю цю небезпеку, але… Якась іронія є у тому, що саме він — людина, яка сповідувала здоровий спосіб життя, так пішов від нас… Можливо, Господь забрав його, бо він уже виконав свою місію на землі…»
47-річний Ігор Єремєєв помер 13 серпня в клініці в Швейцарії. 26 липня він отримав черепно-мозкову травму під час катання на коні, однак, незважаючи на всі зусилля вітчизняних і зарубіжних лікарів, так і не прийшов до тями.
Поховали Ігоря Єремєєва в рідному селі Острожець Рівненської області поряд з батьком. Рішення поховати сина саме тут прийняла 84-річна мати нардепа Ганна Василівна. За її словами, місце поряд з чоловіком Мироном Івановичем було приготовлено для неї, але доля розпорядилася по-іншому… Як розповіла мати, про смерть Ігоря їй повідомив старший син Євген. «Він подзвонив з-за кордону і сказав: «Брата більше немає, — каже, витираючи сльози над фотографіями Ігоря, Ганна Василівна. — Хоча днями дружина Тетяна телефонувала, сказала, що Ігоря повинні перевести з відділення травматології в нейрохірургію…»
Жінка також повідомила подробиці трагічного випадку, коли син отримав смертельну травму. За її словами, Ігор впав з улюбленого коня, на якому їздив останніх десять років.
«Нога коня на скаку потрапила в лисячу нору. Ігор впав, а кінь на нього. Говорили, що він сильно забив голову. Але на ньому не було жодного синця, подряпини, тільки трохи вухо пошкоджено. Син сильно вдарився до землі, після удару не приходив до тями. Перед смертю, як казав Євген, відкрив очі, зітхнув і помер», — розповіла мати політика.
Смерть Єремєєва стала великою трагедією для мешканців села Острожець Рівненської області, де він народився і виріс. Люди добре відгукуються про політика, адже він багато допомагав землякам. За свої гроші відремонтував лікарню, дитячий садок і рідну школу.
«Подарунки надсилав двічі на рік. На Новий рік їх отримували учні, педагоги. Завжди допомагав організувати зустріч випускників. Нам купив мультимедійний клас, перекрив дах… За моїми підрахунками, своїй школі допоміг загалом на три мільйони гривень», — розповів учитель Ігоря Єремєєва, директор Острожецької школи Володимир Козлюк.
Ігор Єремєєв також активно допомагав українській армії і понад усе хотів, щоб в Україні запанував мир. Нардеп Ігор Філатов згадав, як Ігор Єремєєв звільняв людей з полону: «Ми були непримиренними опонентами. Для мене були неприйнятні його методи ведення бізнесу і політичної боротьби. Але я пам’ятаю одне — як Ігор дзвонив мені і кричав у трубку: «Боря, даю будь-які гроші, щоб ви витягли з полону наших волинських пацанів». А у відповідь я сумно відповідав: «Ми не викуповуємо полонених». Сьогодні багато хто забув, як ми з Рубаном витягли сотні людей з полону. У тому числі і з Волині. І в цій «роботі» була і частина душі Ігоря Єремєєва… Царство Небесне. Бог нас розсудить. Спи спокійно, непримиренний опоненте…»
7 фактів про Ігоря Єремєєва
1. Народився 3 квітня 1968 року в селі Острожець Млинівського району Рівненської області. Після навчання в НУВГП (тоді — Український інститут інженерів водного господарства) та служби в армії працював у рідному вузі звичайним лаборантом.
2. У 1992 році разом із товаришами по навчанню у вузі створив у рідному селі приватне підприємство «Континіум», став його директором. Нині воно перетворилося на одну з найбільших в Україні групу компаній паливно-енергетичного комплексу з центром у Луцьку, до якої належать понад 400 АЗС, підприємства енергетики і харчової промисловості.
3. Єремєєв був самовисуванцем на виборах до Верховної Ради 2014 року по Маневицькому округу Волині. Доти він тісно співпрацював з Володимиром Литвином.
4. Згідно з інформацією, розміщеною на сайті Верховної Ради, під час голосування за так звані диктаторські закони голос Ігоря Єремєєва був зарахований «за», проте упродовж тижня він подав заяву з проханням вважати результатом його голосування «не голосував» і взяв участь у підготовці законопроекту про скасування згаданих законів.
5. Навесні 2011 року журнал «Фокус» оцінив його статки у 379 млн. доларів. Нині ж журнал «Фокус» оцінював його статки в 96 млн. доларів, Forbes – у 58 мільйонів.
6. У 2014 році запровадив програму «Збережи життя солдату», в рамках якої було надано матеріальної допомоги українським бійцям на суму понад 40 мільйонів гривень.
7. Захоплювався кінним спортом (сам намалював логотип для мережі АЗС «Мустанг») та фотографуванням (його фото публікував National Geographic). Саме під час їзди верхи Ігор Єремєєв отримав серйозну травму. Екс-начальник Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства, депутат облради Богдан Колісник, який був очевидцем цієї трагедії, стверджує , що Ігор Єремєєв міг залишитися живим, якби вчасно зіскочив з падаючого коня. Але чоловік хотів утриматися в сідлі. Кінь прим’яв його й заподіяв травму, несумісну з життям.
Ігор Єремєєв про…
Про Україну
«Якщо до вирішення питань підходити ще й професійно, то ми станемо лідерами у світовій економіці. Так, як японці чи китайці. Я вірю, що так буде, бо якби не вірив, то давно поїхав би звідси, як багато молодих людей зробили свого часу. Я живу тут. Тут працюю. Жив, живу і буду жити в Луцьку. Це означає, що я вірю в перспективу цього регіону. Тут живуть хороші працьовиті люди, які заслуговують на повагу».
Про війну
«Мене не покидає відчуття подвійної реальності. З одного боку — війна, добровольці, волонтери, герої-патріоти, які захищають кожен клаптик української землі. З іншого — політики роблять вигляд, що ніби нічого екстраординарного в країні не відбувається, тому можна собі дозволити вести закулісні ігри за сфери впливу і наполегливо ділити владні портфелі. Вже наступного ранку після позачергових виборів до ВРУ з’явилися впевнені заяви про партії-переможців і почалася «гра престолів по-українськи». І політиків у цій «грі» турбує переважно тільки питання, кого і на яких правах візьмуть в коаліцію і хто отримає міністерські посади. Складається враження, що учасники цієї «гри» настільки захопилися нею, що події в країні теж сприймаються ними як віртуальні. Так і на Сході — не справжня війна, а тимчасова АТО, а 40000 українських солдатів ніби повністю екіпіровані теплим одягом, амуніцією, медикаментами та всім необхідним. Тільки жоден з них не хоче чесно відповісти на багато питань. Чому ЩЕ забезпечення нашої армії на плечах волонтерів? Чому ЩЕ вони збирають кошти на придбання теплого одягу, ліків, техніки, оптики для наших бійців? Чому ЩЕ прості люди закуповують і переобладнують на гроші машини для мобільних вогневих точок? Чому ентузіасти ремонтують бронетехніку і облаштовують її спеціальними захисними екранами? І ще мільйони таких «ЧОМУ»…
Про мир
«Децентралізація влади є одним з ключових елементів Мінських угод. Певні політики можуть сьогодні народжувати будь-які гасла, закликати до популізму. Але пригадаємо, якими зусиллями півроку тому була досягнута хоча б часткова стабілізація на фронті, зупинено наступ агресора. Ми, по суті, сьогодні маємо провокаторів, тому що в Україні є бажаючі продовжувати війну! Народ України хоче миру! Матері хочуть миру! Батьки хочуть миру! Жінки хочуть, щоб їх чоловіки повернулися додому! Тому, якщо сьогодні голосування за цей закон (про децентралізацію влади, — ред.) збереже життя хоч одного бійця, ми повинні були це зробити», — з виступу у Верховній Раді 16 липня 2015, за десять днів до смертельного падіння…
емілія ВАСИЛЬКІВ
