Я часто стаю свідком того, як молоді люди (навіть молодші ніж я) малюють у своїй голові абсолютно нереальний довоєнний Тернопіль. Про це пише краєзнавець Тарас Циклиняк.
Їм чомусь видається все надто романтичним та надзвичайним. Казати про те, що далі вулиць навколо театру їхня фантазія, часто, не заходить..напевно..є лишнім. А жаль.. Я дуже люблю ось такі старенькі хатки, які є типовим помешканням наших Тернополян до подій 1939 року. Можна було б навести чимало фактів, особливо статистичних..але просто лінь це робити (про бідних, про кількість людей, які не вміли читати та писати і т.п.). Треба зрозуміти одну просту річ – люди мали доволі простий, скромний та практичний побут. Головною родзинкою був порядок!
Все це направлялося, білилося, підміталося і чистилося до свят. На фото За Рудкою,45. Для того щоб в повній мірі зрозуміти світогляд тогочасної людини варто розібрати на атоми структуру даного помешкання, бо все в цьому житті тісно взаємопов’язано. Все це пишу для того щоб в черговий раз сказати: Тернопіль – то не лише центр!
