Волонтери Штабу національного спротиву у середині грудня повернулися з чергової поїздки у зону АТО. Цього разу, як і завжди збаражани на чолі з керівником штабу Володимиром Голоднюком відвідували бійців, які захищають Україну на крайніх точках, так званих «нульових» позиціях.
Збаражани побували в тих місцях на передовій, куди ніколи не їздять паркетні генерали, і навіть всюдисущі тележурналісти там поодинокі гості, а самі бійці називають ці позиції коротко і змістовно «Жопа».
У цих забутих Богом і людьми місцях, серед вщент зруйнованих населених пунктів-примар, які стали візитівкою й обличчям «русского мира», якого так прагнули і закликали на Донбас та Луганщину його недалекоглядні жителі, викрикуючи на сепаратистських мітингах «Путін, прийди», серед голого степу в землянках, халабудах, в холодних окопах, в болоті та багнюці, місяцями немиті та неголені, день і ніч тримають оборону мужні українські Атланти. В
Волонтери побували під Дебальцевим, Лисичанськом, Докучаєвськом, у Кримському та на Світлодарській дузі, там, де реально йде війна, кривава, потворна, де немає місця геройській браваді, а є щосекундна важка і рутинна праця під безперервними обстрілами ворожої артилерії, де можна ходити лише напівзігнувшись, тому що відстань до позицій ворога кілька сотень метрів і менше, де ворожий снайпер добре бачить тебе у приціл і для якого поцілити у спостережний бінокль не проблема, а частота та щільність обстрілів така, що довкола немає живого місця ні на укриттях, ні на деревах, які спотворені від вибухів, обгорілі, зрешечені осколками від мін та кулеметними чергами.
З кожної поїздки волонтери привозять нові експонати для майбутнього музею АТО, а поки що чергова гільза, шеврон, прапор чи тубус займає своє місце на стінах та стелажах у приміщенні Штабу. За словами демобілізованого бійця, а нині волонтера Сергія Лучкіна, у штабі унікальна колекція шевронів учасників АТО як із підрозділів ЗСУ, так із добровольчих батальйонів. Всього 400 штук, жоден з яких не повторюється, а також більше тисячі екземплярів різних гільз та снарядів, мін.
Читайте також: Це нововведення працюватиме на тернопільських кладовищах
У Штаб регулярно приходять школярі на уроки мужності та патріотизму, які проводять волонтери штабу. Тут діти можуть побачити справжні атрибути війни, приміряти маск-халат та бронежилет, потримати у руках болванки від снарядів та гільзи, а ще поспілкуватися із справжніми воїнами, які часті гості у Штабі. – Усі снаряди розряджені, міни теж учбові, усе перевірено відповідними органами, тому експонати цілковито безпечні для дітей, –стверджує Володимир Голоднюк.
Після чергової поїздки колекція збаразьких волонтерів теж поповнилася двома екземплярами. З-під Дебальцева збаражани привезли уламок башти від САУ, яку нещодавно розірвало під час бою з окупантами, в ході якого загинув боєць ЗСУ.
Другим експонатом стала сплющена латунна гільза, яка деформувалася до невпізнання під час вибуху снаряда. Серед розмаїття гільз та снарядів на стелажах скромно на кілочку висять чорні подерті брудні та засмальцьовані рукавиці. Володимир Голоднюк пояснює, що ці рукавиці незвичайні, вони належать Народному Героєві України, герою Майдану Анатолію Адамовському, в цих рукавицях він воював з початку АТО і саме в них виходив з оточення з-під Дебальцева. На них засохла донецька земля. Володимир Голоднюк розповів, що подарував Герою нові теплі рукавиці, а його старі, за словами самого Анатолія Адамовського, «щасливі рукавиці» той передав для колекції майбутнього музею у Збаражі. Нині Анатолій Адамовський є старшиною на крайній точці Світлодарської дуги, яку бійці називають «Жопа», де оборону тримає 1 рота 25 ОМПБ «Київська Русь».
З легендарним воїном керівник штабу познайомився ще у 2014 році, коли разом із Юрієм Горайським привозили волонтерську допомогу хлопцям у Дебальцеве.
