На Тернопільщині існує традиція спалювання дідуха на другий день свят. Люди виходять на вулицю після Різдва опівночі і спалюють дідух на роздоріжжі чи перед воротами. Існує повір’я, якщо перестрибнути через вогонь, то протягом року буде міцне здоров’я.
Дідух – українська різдвяна прикраса, символ зачинателя роду і предків, доброботу і багатства. За традиціями, на святвечір господар урочисто вносив до хати дідух – житній, пшеничний або вівсяний сніп, який засвідчував повагу до пращурів.
З давніх-давен українці вірили, якщо на Святий вечір у домівці покласти дідух, то зійдуться душі спочилих родичів повечеряти. Тому, для них клали окремий посуд. Перебували померлі в будинку доки у ньому лежав сніп – дідух.
Спалювання дідуха може уособлювати як відхід померлих родичів на небеса так і міцне здоров’я. Усі присутні мали перестрибнути через вогнище, щоб всілякі хвороби не чіплялися їх.
Дідухи у кожному регіоні можуть відрізнятися, залежно від традицій, звичаїв та обрядів.
Марія Пилипенко
