Пропонуємо вашій увазі 12 тез владики Йосифа про Святий вечір, які прозвучали у програмі «Відкрита Церква. Діалоги».
– Святий вечір у традиції Церкви – це зустріч таємничо народженого Бога в Різдвяну ніч.
– Свята вечеря – це абсолютний і строгий піст. Строгий піст звертає увагу на скромну людську поставу і жертву, як вдячність Тому, хто має прийти до нас у Різдві.
– На Святій вечері немає місця для алкоголю. Алкоголь відбирає людині волю і повну свідомість, а тут ідеться про те, щоб людина свідомо святкувала Різдво Христове.
– У нас в родині Святий вечір розпочинався зранку 6 січня. Мама закликала до спокою, до тиші, до миру, сама розмовляла майже пошепки. У хаті не було чути голосних слів, сварок. Це блаженне очікування немов заворожувало.
– Просфора на Святій вечері – це символ Бога. Бо ми ділимося Богом як хлібом насущним. Хто як вміє: хто словом, хто досвідом власного християнського життя, хто молитвою.
– Символ ділення просфорою дуже важливий для родини: щоб вона могла не тільки щось брати, а й давати від себе.
– Існує небезпека, що гонитва за традицією може відволікти нашу увагу від головного – від Різдва, від Бога, від духовного начала чи духовних підвалин. Треба розуміти, що традиції – це символізм.
– Щоб у жолобі нашого серця народився Христос, треба вийти з хати, треба йти до свого власного Вифлеєма. Треба відкрити двері свого серця, щоби там хтось прийшов, бути готовим прийняти когось до свого дому, продемонструвати свою радість, що хтось прийшов нам колядувати.
Читайте також: Дивний тернопільський будинок став відомим в Україні (фотофакт)
– Нам бракує сьогодні традиційної коляди – всеохопної, загальної, глобальної. Це має бути загальнонародна радість, усього міста, усього села. Сам празник Різдва має початися потужною прославою Господа, який прийшов в тілі до нас.
– Наші колядки – це не тільки мелодійні радісні куплети, це глибоке богослов’я. Колядуймо і ділімося радістю, якщо Бог для нас живий.
– Якщо людина має в серці Бога, то на Різдво, навіть обабіч окопів, вона згадає Бога. Але якщо Бога в серці немає, то Різдво стане просто черговим днем, щоб убивати, подібно як це робив Ірод.
– «Веселе Різдво» само не прийде. Цю радість треба створити. І якщо вона нуртує в моєму серці, у моєму єстві, її можна випустити назовні. І тоді радість подвоєна стає радістю багатьох.
