Голова Верховної Ради Автономної Республіки Аджарія Автанділ Берідзе: «У Тернополі в мене вже є друзі. Як у нас кажуть, я вже маю у вашому місті «місце для нічлігу»
На запрошення голови облради Василя Хомінця у Тернополі нині знову гостює делегація з Грузії. Як і торік, її очолює Голова Верховної Ради Автономної Республіки Аджарія Автанділ Берідзе. На День Незалежності відбулася зустріч грузинських гостей з головою ОДА Степаном Барною та очільником облради Василем Хомінцем. Попри дружній зміст щирої бесіди, учасники зустрічі відзначили, що за рік угода про співпрацю між Тернопільщиною та Аджарією наповнилася реальним змістом. Українська сторона надзвичайно вдячна грузинам за прийом та оздоровлення 20-ти поранених вояків АТО, а невдовзі до Батумі вирушать і діти українських бійців.
Про дружні контакти та багато іншого — в ексклюзивному інтерв’ю, яке Автанділ Берідзе люб’язно дав журналістам “НОВОЇ…”.
— Батоно Автанділе, дружній угоді між Тернопільщиною і Аджарією уже рік. Чи не здається Вам, що період суто гуманітарного співробітництва дещо затягнувся і настав час переходити до реальніших кроків? І чому об’єктом співробітництва в Україні з Вашого боку обрано саме Тернопілля?
— Наша команда прийшла до влади в Аджарії
1 жовтня 2012 р., і ми відразу звернули увагу саме на Тернопільську область, адже на той момент Батумі і Тернопіль вже були містами-побратимами. Ми вирішили розширити наше співробітництво на рівень регіонів, а ще хотіли реалізувати своє бажання допомогти українцям, бути поруч з ними у складний час. Тим паче, що Тернопілля — це Західна Україна, я би сказав, — справжня Україна! Що ж до реальної співпраці, то я і торік говорив, і нині кажу, що необхідно перейти на прямі поставки. Я хочу зустрітися з людьми, які займаються у вас дистрибуцією цитрусових. Якщо нам це вдасться, то я обіцяю їм ексклюзив і прямі поставки вантажівок з мандаринами до Тернополя. Завдяки порому, що сполучає Одесу та Батумі, значна відстань не є аж такою великою проблемою…
— І все ж, очевидно, одна із головних причин відсутності тіснішого співробітництва має фізичний вимір — це саме велика відстань. Через це, скажімо, багато у вас втрачає туристична галузь. Квиток з Києва до Батумі і у зворотному напрямку коштує 400 доларів, що робить відпочинок на знаменитих курортах у Батумі надто дорогим. Тому багато тисяч українців і тернополян у тому числі їдуть відпочивати не в Батумі, що було б надзвичайно важливо і корисно в рамках нашого співробітництва, а надалі в Туреччину, Єгипет, Болгарію, Хорватію…
— Так, погоджуюся, але це ж літає українська авіакомпанія, а не грузинська. У нас і авіакомпаній нема, крім однієї, послугами якої навіть самі грузини практично не користуються. Гадаю, це українське питання, і воно буде розв’язане, якщо ваша економіка стане повною мірою ринковою, а олігархи не будуть диктувати свої умови. Нині пріоритет на ліцензію на повітряний простір має тільки одна компанія Коломойського МАУ. Це ненормально і звідси — ціни…
Є ще одна проблема, не менш гостра, — українська митниця. Щороку наші представники просять українських митників: “Дорогі наші! Дайте нам можливість торгувати без величезних митних тягарів. Ми наповнимо ваш ринок мандаринами за доступною ціною! Ми готові продавати вам мандарини за долар, тобто, за такою ціною, якою будуть задоволені і виробники, і постачальники, і держава. Але, якщо ви через побори й “накрутки” будете продавати їх за два долари, то це нікому не буде вигідно…”
— Так, корупційні схеми дуже важко розірвати, однак Вашій країні це вдалося. У 2003-ому році в Грузії до влади прийшов Михеїл Саакашвілі, і все змінилося. А як змінилася Грузія після Саакашвілі? Прогрес? Регрес? Чи все, як було?
— Найголовніше те, що у нас сьогодні немає страху. Під час правління Саакашвілі всі боялися. Загалом 300 тисяч людей були покарані в судах. Більшість звільнили умовно після виплати до державної казни певної суми, але 30 тисяч людей були запроторені в тюрми! У людей забирали майно на користь держави. Саме так, доводили людей до такого стану, що вони самі відписували дарчу. І лише нині людям починають повертати відібране. Працювала ціла держмашина зі своїми каральними загонами…
— Корупцію можна було здолати лише такими жорсткими методами чи це непотрібні перегини?
— Ні, це не перегини, а гірше. Добре знаючи Саакашвілі особисто, можу сказати, що іноді він діє і поводиться не зовсім адекватно. Це не жарт: ось він п’є воду зі склянки, а наступної миті може вам розбити нею голову, якщо йому щось не сподобається… Так він робив неодноразово. Тому я вас застерігаю (усміхається — авт.): при можливій зустрічі в жодному разі не йти з ним на конфронтацію…
Я давно знайомий із Саакашвілі особисто. Ми разом боролися з режимом Аслана Абашидзе, який створив своєрідне князівство в Аджарії. Однак коли ми побачили, що Саакашвілі — не зовсім адекватна людина, то вирішили припинити співпрацю. Його прибічників з “Національного фронту” більшість громадян Грузії вважає своєрідною сектою — вони просто не сприймають жодних аргументів, їх неможливо ні в чому переконати… А їхній лідер Саакашвілі засуджений Європейським судом. Стверджую, на його руках кров і смерті людей. Нині він переховується, але справедливість завжди перемагає. І я вас запевняю, скільки б він не переховувався, ким би не був — губернатором Одеської області чи навіть президентом України, — його буде засуджено.
— Ваше ставлення до Саакашвілі зрозуміле. А як Ви оцінюєте грузинських екс-урядовців, які тепер обіймають ряд ключових посад в українській владі?
— Я буду дуже радий, якщо вони принесуть користь Україні. Але скажу щиро, що ніхто з них у Грузії не був на провідних ролях, радше на других-третіх, і слави реформаторів вони у нас не мають. Особливо теперішній міністр охорони здоров’я України Олександр Квіташвілі, який в Грузії керував охороною здоров’я не більше року, а потім його сам Саакашвілі й зняв. Однак, якщо українська влада вважає, що ці люди потрібні вашій країні, отже, це так і є, і я щиро зичу вам успіхів у співпраці з ними.
— Чи не здається Вам у світлі останніх подій, що нинішня влада в Україні своїми напівкроками, напівзаходами, напівреформами насправді не хоче змін, а, навпаки, прагне законсервувати усе, як було, надурити Захід і створити такий собі автократичний режимчик для комфортного князювання на кшталт згаданого Вами Абашидзе?
— А ще — як Лукашенко, Назарбаєв?.. І цей список можна продовжити. Ні, мені так не здається, адже надворі — ХХІ століття. Я розумію ваше занепокоєння, але вже у жовтні цього року у вас відбудуться вибори до місцевих органів влади, потім — до Верховної Ради і, врешті-решт, президента. Якщо вам вдасться провести ці вибори чесно, обрати чесну владу, то, очевидно, ви збудуєте чесну державу — без корупції та хабарництва. Повірте, у нас теж є певні перекоси. Досі дехто бере хабарі, однак їх дуже суворо засуджують. І не лише в суді, а й всі оточуючі: “Навіщо ти береш, коли в тебе хороша зарплата?” Потрібно змінити менталітет, а він не може змінитися за рік. Це довгий шлях, і його доведеться пройти і випробувати все це на собі. Іншого способу немає.
— Ви частий гість в Україні?
— Ні, лише торік був уперше, а до того якось не доводилося. Але де б не був, завжди намагаюся не лише купити якісь пам’ятні сувеніри, а й набути щось для душі. Торік я був у вашій Почаївській лаврі, а цьогоріч на зворотному шляху до Батумі планую відвідати Києво-Печерську лавру. Я — віруюча людина, і щасливий, що є така можливість, мені це важливо. А ще щасливий, що доля звела мене з Тернополем. У мене вже є тут близькі друзі. У нас є таке поняття — “місце для нічлігу”. Так ось, у мене і в Тернополі вже є “місце для нічлігу”.
микола МАРТИНЧУК, денис ЛУЧКА