Кременчанка Ліна Ільчук уже два роки ділить у судах із колишнім чоловіком Юрієм хатину, яку вони придбали за спільні кошти під час перебування у шлюбі.
Так склалося, що нині жінка сама виховує двох дітей: 19-річного сина від першого шлюбу та спільного з Юрієм 3-річного синочка Іллю. Після нещодавнього вкрай несправедливого рішення Кременецького районного суду пані Ліна залишилася без даху над головою — на основі фальшивих розписок та неправдивих свідчень суддя Галина Білосевич визначила право власності на житло лише за Юрієм Ільчуком, абсолютно знехтувавши інтересами пані Ліни та її дітей. Ганебне рішення кременецької Феміди обурило мешканців райцентру — це черговий плювок на закони та мораль…
Хату купили, а жити не змогли
Пані Ліна з сумом згадує подружнє життя з Юрієм. Після першого нещасливого шлюбу жінка десять років жила сама, на стосунки зі співробітником Юрієм (разом працювали у місцевому педагогічному вузі), у якого до того вже було два шлюби і який любив заглянути в чарку, зважилася не відразу. Та все ж після двох років спільного проживання 10 липня 2013 року вони розписалися. Пані Ліна на той час уже носила під серцем Іллю. Подружжя наймало квартиру, а тому задумалося над купівлею власного житла. Грошей на квартиру чи новий будинок не вистачало, тому втішилися, коли їм запропонували недорогу хатину у райцентрі площею 32 кв. м із сімома сотками землі за 80 тисяч гривень. Ця хатина згодом і стала для подружжя «яблуком розбрату».
— Спільними зусиллями ми назбирали 30 тисяч гривень, з них близько 10 тисяч дали батьки, 8 тисяч гривень — мій дядько, а решту вирішили взяти у кредит, — розповідає пані Ліна. — Однак банк, оцінивши стан житла, відмовив нам у позиці. Тоді товариш Юрія познайомив нас із чоловіком із села Білокриниця, який позичив нам 50 тисяч гривень під відсотки. Між нами була усна домовленість, для гарантій ми надали позичальнику документи на будинок. Оформили акт купівлі житла 29 липня. Упродовж року ми віддавали позику, збираючи копійку до копійки із зарплат, оздоровчих, відпускних, декретних, і врешті повністю розрахувалися з позичальником. Утім, через пиятики чоловіка та застосування фізичної сили за той рік між нами погіршилися стосунки і ми розлучилися.
Подруга свекрухи — підставний свідок
У день, коли маленькому Іллі виповнився рочок, Ліна та Юрій розлучилися. Це було 18 грудня 2014 року. До того чоловік не раз піднімав на дружину руку, принижував, виганяв її та дітей з дому… Життя перетворилося на пекло.
— Думала, мирно поділимо спільне майно, але чоловік відмовився, тому я змушена була подати позов до суду, — продовжує пані Ліна. — Уже два роки тривають суди. Річ у тім, що чоловік із адвокатом не з’являлися на судові засідання, за рік, мабуть, два чи три рази були присутні, тому 22 грудня 2015 року суддя Галина Білосевич прийняла заочне рішення поділити будинок по половині між мною та чоловіком. Але таке рішення не задовольнило Юрія і він оскаржив його, вказавши, що причина відсутності на засіданнях — недуга адвоката, однак не надав лікарняного листка. Після того чоловік взявся активно відстоювати свої інтереси і справа раптом набула небаченого повороту: до суду прийшла подруга моєї свекрухи, тобто мами Юри, і заявила, що це вона позичила нам 50 тисяч гривень і що ми досі не повернули їй ці гроші. Жінка безсоромно брехала в суді, до того ж надала липову розписку про позику. Підставний свідок наголосила, що позичила гроші на будинок ще до того, як ми з чоловіком узаконили стосунки. Хоча розписка не була засвідчена нотаріально, жінка не мала доказів факту позики, але суд включив її в процес як третю сторону, яка може претендувати на майно. Чоловік, котрий насправді позичав нам гроші, спершу погодився прийти на суд і засвідчити, як усе було, однак згодом, мабуть, на прохання мого чоловіка, відмовився. Ще одну розписку із «задньою датою» Юрій підсунув продавцеві будинку, але на суді останній зізнався у підступному намірі мого колишнього чоловіка, проте суддя не взяла це до уваги. Не врахувала також і довідку з банку про спробу нашим подружжям отримати кредит на купівлю будинку.
Пошкодував навіть синові…
9 грудня 2016 року Кременецький районний суд прийняв чергове рішення щодо справи Ільчуків. Цього разу суддя Галина Білосевич уже не заморочувалася законодавчим обґрунтуванням рішення і без жодних підстав передала увесь будинок у власність Юрія, а дружину і дітей позбавила права на житло.
— Суддя зазначила, що будинок куплено не в інтересах сім’ї, але в юриспруденції навіть немає такого поняття! — наголосила пані Ліна. — Я наївно думала, що оскільки на моєму боці правда, тож доведу свою правоту, однак виявилося, що суд може опертися на вигадані свідчення, підроблені документи… Для мене це — шок! Суддя пропонувала Юрієві записати половину будинку на Іллюшу, але чоловік навіть на таку пропозицію не пішов. Він хоче увесь будинок прибрати до своїх рук. Останнім часом він мешкає у своїх батьків, а я з дітьми — у хаті. Однак що буде завтра-післязавтра, після рішення апеляційного суду, невідомо.
«Подам вас на виселення!» — погрожує колишній чоловік. Ми з ним не спілкуємося, бачимося тільки в суді, навіть до сина не навідується… Чоловік самовільно вивіз до батьків майже усе рухоме майно — принтер, швейну машинку, електродуховку, хлібопічку, конвектор, телефон, набір каструль. І лише завдяки тому, що у мене були чеки покупок, дещо вдалося відсудити на нашу з дітьми користь. Днями я звернулася за підтримкою до уповноваженого Президента України з прав дитини та уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Якщо не доб’юся справедливості в апеляційному суді, звертатимусь у суди вищої інстанції, до президента — зроблю усе можливе, аби мої діти не залишилися на вулиці!
Джерело: НОВА Тернопільська газета
