У селі Заздрість Теребовлянського району люди забили тривогу: кудись зник Петро Глад! Того дня, 24 серпня, після обіду хтось із селян побачив, що худоба Петра пасеться у чужих буряках, побіг виганяти її звідти, і неподалік від городу побачив закривавлене тіло чоловіка…
– Сусіди зателефонували до міліції і до нашої сестри Ольги, – розповідає брат загиблого Микола Романович, – а сестра повідомила вже мені. Я спочатку подумав, що, може, серце схопило чи інсульт, Петрові все-таки 56 років, все може бути… А вже на місці дізнався, що брат зник ще в неділю, а знайшли його в понеділок… Розповіли також, що у неділю Петро зайшов до нашого двоюрідного брата – він саме чавив сік з яблук, а надвечір пішов у поле забирати корову з телям, але додому вже не повернувся…
За словами місцевих мешканців, у смерті Петра Глада винен 22-річний Руслан Д., який того дня, немов навіжений, гасав селом машиною. Будучи напідпитку, він їздив запрошувати гостей на власне весілля, що мало бути через тиждень, 30 серпня. Їздив не сам, а з дружбою –19-річним Миколою А., і вони вже від ранку шукали собі пригод. Розповідають, що Руслан чіплявся до хлопця із сусіднього Буданова, щоб «поговорити», то бідолаха заледве від них утік. Потім ледь не наїхав на сільського голову того ж Буданова. Чоловік їхав велосипедом, а Руслан «підрізав» його автівкою. Тоді вийшов захмелілий з машини, схопив сільського голову за комір і гаркнув: «За те, що подряпав машину, повернеш усе до копійки…»
Згодом причепився ще й до Петра, який пас біля дороги корову. «Що ти, старий, тут корову пасеш? – крикнув до чоловіка. – Хто тобі дозволив?» «Дитино, ти напідпитку, їдь собі, куди їхав», – спробував заспокоїти норовливого хлопця. Але той не збирався відступати, і коли Петро, не очікуючи нічого лихого, обернувся до корови, наїхав на нього машиною. «Що ти наробив?» – налякано запитав Микола. «Мовчи, так треба», – закрив йому рота Руслан, натиснув на газ і поїхав геть.
Залишивши Миколу в дівчини, він знову повернувся на місце події. Петро Романович ще був живий, але замість того, щоб допомогти нещасному чоловікові, п’яний нелюд дістав з машини битку і добив його…
– У нього на мого брата вже давно була образа, – пригадує Микола Романович. – Якось Петро спіймав Руслана, коли він крав у нього солярку, то той шмаркач, інакше сказати не можу, ще й погрожував: «Я тебе все одно вб’ю, коли настане час!..» Він же ненормальний. Навіть на весілля їздив запрошувати з дерев’яною биткою. Нею й добив брата… У Петра був відірваний шматок п’яти, були поламані ребра, перебитий ніс, розсічені брова і губа, гематоми на обличчі… А у висновку судмедексперт написав, що смерть настала внаслідок черепно-мозкової травми і крововиливу в головний мозок від удару тупим важким предметом.
Наступного дня люди у селі почали вимагати від міліціянтів, щоб вони заарештували вбивцю, бо страшно на вулицю вийти. Ті ж тим часом перевіряли іншу версію – нібито чоловік загинув від рук мисливців, які в неділю їхали на полювання. І поки вони шукали вітра в полі, місцеві мешканці привели до них Миколу, який бачив усе на власні очі. Він і розповів про події того вечора…
– Це вже не вперше у нього проблеми із законом, – каже Микола Романович про Руслана. – У нього вже є умовний термін за крадіжки. Його знають у всій околиці і стараються обходити стороною… Кажуть, кілька років тому Руслан з «товаришами» «завітав» до старенького самотнього сусіда. Зловмисники вибили вхідні двері, побили старенького, напоїли горілкою й кинули в ліжко. Через кілька днів бідолашний помер. Але за нього не було кому заступитися, тому й справу «зам’яли». Торік компанію Руслана також бачили у сільському парку з 40-річним чоловіком, а наступного дня того знайшли мертвим. І це теж зійшло їм з рук… А те, що він крав у нашому селі і в сусідніх солярку і худобу, давно не дивина… Нещодавно вкрав у моєї сусідки мобільний телефон. Вона поскаржилася його батькові, а наступного ранку, коли несла молоко до молочарні, Руслан проїхав машиною по відрах. Ледь сама встигла відскочити…
Микола Романович буде добиватися, щоб суд виніс вбивці його брата справедливий вирок.
наталя БЕРЕЗОВИЧ
