Та де саме “ховаються” таємні переходи і куди вони ведуть, достеменно відомо не було. З’ясувати це питання вдалося професору кафедри фізичної географії ТНПУ Йосипу Свинку. Нашому виданню він розповів, яким чином відбувалися дослідження, і де необхідно шукати підземні тунелі.
– Йосипе Михайловичу, коли вперше заговорили про існування тернопільських підземель?
– Повідомлення на цю тему зустрічалися ще у польських газетах. Під час відбудови Тернополя після Другої світової війни будівельники часто натикалися на провалля, коли закладали фундаменти будинків. Загалом, є чимало спогадів про загадкові підземні тунелі і зали. Але належно обстежити їх заважали завали, стінні перешкоди, застереження людей… Едуард Гронський, колишній головний архітектор Тернополя, розповів, що під час закладання фундаменту кооперативного технікуму натрапили на високий, викладений у середині білим каменем, підземний хід, яким можна було пройти майже 250 метрів, а далі він був завалений. Такий самий хід знайшли і під будинком №20 з протилежної сторони вулиці Руської. Усі ці підземелля за вказівкою влади одразу засипали та замуровували.
Читайте також: Били ногами у голову: у Тернополі напали на депутата
– Чи не збереглися в архівах офіційні документи про наявність підземель?
– Офіційних документів немає. Свого часу це питання в архівах досліджував журналіст Ростислав Крамар, а в 1997 році в “Тернопільській газеті” з’явилася його стаття. Можливо, і були якісь документи, але після війни їх спеціально знищували. Розповідали, що під час війни у підземеллях переховувалися євреї. Тому тодішня влада дала вказівку все засипати і забетонувати.
– Скажіть, будь ласка, чи були спроби дослідити наявність підземель?
– Так. Після серії публікацій у колишній “Тернопільській газеті” у 1998 зібралася ініціативна група ентузіастів-фахівців з різних галузей. До неї входили архітектори, конструктори, спелеологи, будівельники тощо. Але їм не вдалося провести дослідження через відсутність фінансування.
– Статті також надихнули вас на дослідження?
– На початку 2000 року я разом із групою студентів методом ментальної біолокації вивчав біополя різних дерев. Тоді у мене і виникла думка: “Чи не можна таким же методом вивчати розломи у земній корі?”. Щоб підтвердити свої здогади, разом зі студентами-операторами ми провели експеримент. Поблизу села Підвисоке Бережанського району є вапняковий кар’єр. Він має великі тріщини завширшки 10-15 сантиметрів, а зверху, метрів на 15, залягає глиняна товща. Я вирішив дослідити чи можна зверху, не бачачи цих розломів, зафіксувати місце розташування тріщин. Працювало лише четверо людей. Ми переконалися, що за допомогою біолокації можна виявляти тріщини у гірських породах навіть на великій глибині. Тоді виникла упевненість, що таким чином можна віднайти підземні ходи.
– З чого розпочалося дослідження підземель?
– Спершу перечитав спогади, які були надруковані раніше у пресі. У багатьох з них йшлося про те, що ходи тягнуться від замку. Тому взялися досліджувати старе місто. Усі дослідження ми проводили з цікавості і на громадських засадах, а тривали вони приблизно півроку. Ми пройшли центром міста і виділили сім основних ліній, які добре проглядаються, зокрема від катедри до замку; від замку до скверу “Старий ринок”, що між будинками на вулицях Старий ринок-Замкова-Руська; від замку через східний край готелю “Тернопіль” до скверу “Старий ринок”; від Замку до майдану Волі; від будинку з магазином “Каштан” через майдан Волі до катедри; від Церкви Різдва Христового через житлові будинки по вул. Руській, № 20 і №18 через дорогу до будинку на вул. Замковій, 11; від Надставної церкви на схід через подвір’я будинків вздовж Руської до вул. Кардинала Сліпого. Найкоротші ходи сягають 175 метрів, а найдовшим виявився тунель від Надставної до вул. Сліпого, що сягнув 575 метрів. За нашими вимірюваннями, підземелля розташовані на глибині 5-6 метрів, висота їх становить півтори-два метри, а ширина коливається від 2,5 до 3 метрів, а подекуди і до 4,5 метрів.
– Чи є одне центральне місце, куди сходяться всі підземелля?
– Таким можна вважати сквер “Старий ринок”. У цьому місці картина із біолокаційними лініями виявилася найбільш заплутаною. Тут сходяться дві лінії від Замку, одна від Надставної церкви, одна від кооперативного технікуму. Окрім того, ми виявили чотири лінії, які перетинають Замкову і під п’ятиповерховим житловим будинком №16 виходять у сквер. Причому, ширина кожного із підземних ходів тут коливається від 2,5 до 4,5 метрів. Ще у 80-х роках у цьому будинку почали тріскати стіни. Думаю, саме наявність підземних ходів стало причиною просідання землі, і як наслідок – будинок почав давати тріщини.
– Говорять, що є підземний хід від замку на протилежний берег озера?
– Такі версії існують. Але, як геолог, скажу, що у ті часи, коли будували підземелля, зробити було це неможливо. Навряд чи у XVII столітті люди могли прокопати хід під річкою, і далі до гори – аж до Кутківців. Якщо і був хід, то він міг йти до очерету на березі Серету, щоб за потреби була можливість сховатися у хащах чи набрати води. Прокопати хід під річкою дуже важко також через те, що там залягають девонські відкладення, які мають численні тріщини.
– Ви самі переконалися, що підземелля є. Чи розповідали про результати досліджень представникам влади?
– Ні. Я просто опублікував їх у спеціалізованих виданнях, довів, що підземелля дійсно існують. Хоча до мене за допомогою і роз’ясненнями уже кілька разів зверталися будівельники.
– На вашу думку, якою є потреба у подальших дослідженнях і відкритті підземних галерей?
– Зараз настав такий час, що їх можна відкривати. Наприклад, у Рівному, де також є підземелля, працівники краєзнавчого музею проводять у них екскурсії. Думаю, наші підземні галереї також можуть стати привабливим туристичним маршрутом. Окрім того, це було б не тільки цікаво, а й корисно. Наприклад, місця розташування підземних ходів необхідно знати будівельникам. Для цього необхідно провести детальніші біолокаційні дослідження, щоб деталізувати розміщення підземель на карті великого масштабу. Також необхідно здійснити геодезичні, геологічні та гірничотехнічні дослідження. І все це необхідно відповідно фінансувати.
Джерело: Спогад про Тернопіль
