Нам не чужі розповіді про підземні коридори, що тягнуться під пивницями тарнопільських будинків. Однак ніхто дотепер не зайнявся їх детальнішим вивченням. Бо важко було би дослідити, чи справді під водами ставу є таємний перехід від замку до Загребелля, як це дехто розповідає. Можливо, й справді чотириста років тому гетьман Тарновський наказав перед заповненням лугів водою (так виник тарнопільський став) збудувати перехід. Місто наше, сильно наражене на часті напади татарських орд, не мало дуже великого стратегічного значення, відповідно замок не міг дати захисту жителям. Тому людність міста на час небезпеки ховалася до завчасу приготованих льохів.
Часто при копанні ровів під фундаменти будинків трапляються сліди давніх переходів. Відомим є вихід із пивниць Воєводського будинку (нині обласна прокуратура – ред.). Там є сліди обертової брами.
Першим сигналом про льохи було просідання дороги у 1931 році на розі вулиць Перля та Ринку (зараз район вулиці Замкової – ред.). На перехресті вулиць Багатої і Короткої також відкрито два коридори.
У деяких місцях ходи лежать на глибині 14 м, з”єднуючись між собою сходами. На Ринку (тепер вул. Старий ринок) знайдено студню, нині засипану, яка служила колись чимось на кшталт вентиляції. Правдоподібно, усі ходи збігаються на площі Собєського.
Не підлягає, однак, сумніву те, що існує багато підземних ходів наразі невідомих чи засипаних. Направду, не можемо похвалитися взірцевою каналізацією, та оскільки мова зайшла про підземелля, варто зазначити, що від тюрми (зараз міська міліція) тягнеться канал, яким людина може пересуватися під проїжджими частинами вулиць Брюкнера, 3 Мая, пл. Собєського, 29 Листопада і Конарського (центральні вулиці міста).
Газета “Glos Polski”, 5 березня 1933 року, Спогад про Тернопіль
