Був колись нижче Тернопільського по Серету ще один став. Він згадується в давній літературі, як Став Баворовського, а от де він був розташований ніяких точних даних немає.
Про це розповідає краєзнавець Тарас Циклиняк.
Стародруки писали, що він, вроді би то був між Петриками і Тарнополем, а його води підходили до теперішньої вул. Танцорова. Таким чином, цей став мав би покривали що найменше весь сучасний гідропарк, тобто бути не набагато меншим, ніж наше озеро. Щоб утримувати воду, у такому ставі потрібна була б потужніша, ніж існуюча зараз на нашому ставі, дамба. Довжина тої дамби повинна була б бути коло одного кілометра і це на всьому проміжку від Тернополя аж до Острова. Якби така дамба колись існувала, рештки її повинні були б лишитись до нашого часу. Але їх нема, і натяку на колишню дамбу нема і не було ніколи. За виключенням двох колишніх насипних доріг через болота від Подолу до Петриків і дороги на Березолвицю, жодна з яких не могла би бути дамбою навіть маленького і міленького ставочка, бо насипи
були досить низькими і малопотужними, щоб втримати значний об’єм води.
Через це виникло в мене припущення, що так звався став, рештки якого у вигляді щонайменше шести чи й більше маленьких ставочків, ще лишалися нижче і вздовж всієї вулиці Острозького і по низу Подолу ще у середині 50-х років. Вдалося на старій листівці 1898 р. побачити їх (Мал.2.) і отримати підтвердження поштівці 1900 р. (Мал.3,Мал.4.). Я пам’ятаю добре рештки тих ставків, а про них чомусь взагалі в публікаціях не згадує ніхто! Вони тяглися одне за одним практично від нинішньої початку вул. Танцорова майже до Рогатки між вул. Острозького і Живова. Ми малими використовували ці ставочки при грі у моряків – збивали плоти і пливали на них. Там, навіть, дрібненька риба ловилася. А взимку розчистивши сніг ми катались на ковзанах. Можливо, колись вони з’єднувались між собою? Потім ці брудненькіі засмічені, як мені пам’ятається, і не глибокі (до одного метра) ставочки осушили і тепер там стоять житлові будинки, дитячий садочок, школа і котельня. Але це протирічить стародрукам, що став був нижче по Серету, а ставочки знаходяться явно збоку від річки. Нема також впевненості, що землі, де потім утворилися Поділ, Оболонь і і Мікулинецьке передмістя належали Баворовським.
Вдалось мені знайти інший, більш можливий, і більш вірогідний документально підтверджений старовинними географічними картами варіант.
Спочатку попала мені в руки карта з зображенням дуже значного ставу нижче по Серету ніж наш тернопільський (Мал.5), який починався мало не від Микулинець і тягся аж до Острова і Березовиці. Якщо б такий став існував він мався би бути в набагато більшим за тернопільський, мало не морем, що мало ймовірно
Перша знайдена карта дала напрям подальших пошуків, але закралася думка, що на цій мапі другий став на Сереті міг з’явитись хибно, бо, на жаль, давні картографи робили багато помилок і не дуже тим переймалися, а відомості про такий значний став повинні були десь лишитися, але їх не було. Хто знає місцевість може стверджувати, що найвужче і найзручніше місце для побудови дамби ставу знаходиться між високими горбами коло Серета між Островом і Буцневим. Я зробив для себе такий висновок.
Раптом в літературі знайшлося, що 31 січня 1525 року власник і уродженець Баворова Вацлав-Станіслав Баворовський, який видно володів також селами Баворів і Острів, тоді, напевне, також Буцневим і Березовицею, отримує від короля Сигізмунда І (Жігмунж І або Зігмунд І) за службу у довічне володіння обидва береги річки Серет у Петрикові, також обидва береги в селі Пронятин з метою створення ставу для розведення риби.
Читайте також: Як по телефону залякали мешканця Тернопільщини
Пишуть, що з нез’ясованих причин Вацлав Баворовський не скористався із цього дару. Знов загадка!
Після нашестя татар 1240 р. життя поступово відродилося і в селах Баворовського, і у всій окрузі також, включаючи місцевість навколо майбутнього Тернополя, тобто і Сопільче чи Топільче, адже пройшло майже триста років. Історики стверджують, що там була дерев’яна нинішня Надставна церква і кам’яна єврейська синагога ще до заснування Тарнопол’я, а, відповідно, жили люди і були якісь житлові та оборонні споруди, бо частина підземних ходів, що залишилися і до наших часів, вважають, також існувала ще до побудови фортеці. Це поселення на лівому боці Серета було і досить великим ще до створення Тарнополя. І у відповідності до указа короля 1525 року все це належало Баворовським. Документально відомо про сварку між Баворовськими і Тарнавськими, що доходила навіть до збройних виступів, за місцевість навколо Серету. Треба уточнити, що власності на наших теренах Тарнавський не мав, по меншій мірі, невідомо чи мав. Тобто був зайдою в наші краї, що збагатився на раніше дарованих йому королем солянх шахт і, колєгуючи з королевою Польщі, мав страшенний вплив на Сигізмунда чарез його дружину королеву. Що не вдалося зробити війною мабуть було зроблене Тарнавським по блату. Привілей вказує, що по ініціативі польського короля Сигізмунда І, що забув раптом про довічний дар Баворовському, королівська канцелярія Кракова 15.03.1540 р. офіційно видала локаційний привілей своєму коронному гетьманові графу Яну Тарнавському на заснування міста, побудову фортеці і створення Ставу на…, як пишеться у привілеї – пустих землях. Явне, перекручення, щоб очі замилити. Цілком можливо, що при цьому, щоб переміг Тарнавський, а королівський подарунок був не занадто щедрим, були знищені всі давніші документи про поселення у районі Тарнополя, тобто про Сопільче і Топільче також, що до цього часу є причиною суперечок між істориками. У невідомість по тій же причині попав і став Баворовського, а про нащадків Вацлава Баворовського надалі згадується надалі дуже мало. У 1545 р. по указу короля Вацлав Баворівський примусово передав свої землі навколо міста (Пронятин, Кутківці і Петрики …) кому б ви подумали … – та Яну Тарнавському для обслуговування фортеці. Король замість околиць Тарнополя дав Баворовському землі в районі Скалата.
Потім знайшлась інша мапа, яка повністю підтвердила припущення про існування другого ставу(Мал.6). Виходить, Баворовський таки скористався королівським привілеєм і на своїх землях став таки зробив, видно, у 1525-1527 р.р. і, ясно, що назвав його по своєму прізвищу, бо розкинувся став у його ж землях. Можливо, він створив став просто у іншому більш зручному для цього місці ніж там, де хотілося королю? Дві мапи уточнили, що став починався коло с. Буцневе і омивав с.Острів і підходив аж до Березовиці. Хоча з розміщенням сіл було не все ясно. Адже і Остров і Березовиця чомусь в наших знахідках несамовито скачуть з берега на берег. Але Бог з ними!
З великою ймовірністю можна сказати, що цей став, знаходячись в межах володінь цієї родини, повинен був зватися не інакше, як Баворовський . В став впадали три річки – досить потужний Серет і маленькі Довжанка та Руда. Враховуючи рельєф став цей був дуже глибокий коло дамби, бо його береги тут дуже круті, а вже коло Берзовиці – мілкий та розлогий. А там, дебула дамба зараз стоїть величавий і екзотичний міст на залізниці Тернопіль – Заліщики.
Тепер поміркуємо над часом існування цього ставка. Про початок його існування ми вже говорили, хоча точно сказати неможливо. Баворовський, видно, таки виконав прохання короля. Правда, можливо, не в тому місті. А от коли став перестав існувати? Знов загадка! Опитував старих людей-довгожителів, мешканців Острова, Буцневого і Березовиці. Вони ставочка не пам’ятають, навіть, по спогадам і розповідям їхніх дідів і прадідів.
Другий момент – нашестя турок у 1672 р., коли був знищений майже повністю сам Тарнопіль, та й вся округа спустеніла. Цілком ймовірно, що став Баворовського саме тоді був спущений. Рештків дамби зараз вже не знайти, бо вона була між горбами з боку Острова і з боку Буцневого дуже вузькою , хоча, напевно, досить високою, а з побудовою залізничного соста і моста для шосейки рештки ознак колишньої дамби були скоріш за все знищені.
Так що найбільш ймовірною є версія про існування ставу Баворовського приблизно від 1527 р. до 1672 р.
Думаю, мешканці Острова, Буцневого і Березовиці і зараз би не відмовились мати у себе під боком такий став.
