Відповідно до Сімейного кодексу України на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, незалежно від того, проживають вони разом, чи окремо.
Батьки та особи, які їх замінюють, зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, зобов’язані поважати дитину, виховувати повагу до законів, готувати її до самостійного життя.
Підлітковий період – час переходу особи від дитинства до дорослого віку, і тому він містить в собі суперечливі тенденції. Характерною особливістю підліткового віку є перехід від оцінок його дорослими до реальної самооцінки, орієнтації на оцінку його однолітками. Підліток не хоче, щоб до нього ставились, як до дитини, а дали можливість приймати самостійні рішення, які не завжди є вірними і ведуть до порушення закону. Часто вони не уявляють, яка відповідальність за це передбачена. Тому за вчинення правопорушень дітьми, які не досягли віку з якого наступає адміністративна чи кримінальна відповідальність, законодавством України передбачена відповідальність батьків, або осіб, що їх заміняють, норми права, які передбачають даний вид відповідальності, містяться у ч. 3 та ч. 4 ст. 184 КУпАП.
Так, вчинення неповнолітніми віком від 14 до 16 років адміністративного правопорушення – тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб які їх замінюють, від 3 до 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, якщо вони не досягли віку з якого настає кримінальна відповідальність, – тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, що їх замінюють, від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Читайте також: Через “банківських працівників”тернополяни втрачають гроші
Також слід зазначити, що відповідно до статті 166 Кримінального кодексу України злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, – карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.
