Тернопіль накрила чергова порція чорного піару. Газета “У кожну скриньку” використовує практично весь арсенал професійного пропагандиста.
В окремих випадках міг би позаздрити сам міністр пропаганди Третього рейху, доктор Йозеф Гебельс. А стоять за потоком брехні щедро замішаної на недомовках і напівправді, троє колишніх депутатів, яких виключили з партії Свобода.
Ми розповімо технологію чорного піару на на конкретному прикладі.
Як нас “труять”
Найчастіше на сторінках газети “У кожну скриньку” використовується метод відомий, як “отруєне джерело”. Суть цього методу полягає у подачі у “чорних тонах” інформації про саме джерело. Робити це можна різними методами, або заголовками, або ж за допомогою фотографій. Наприклад у останньому номері згаданого видання демонструють фотографію міського голови 
Сергія Надала і подають недвозначний заголовок: “Політична криза, чи сценарій одного режисера”. Цей заголовок повинен одразу сформувати погане ставлення читача до міського голови навіть, якщо далі читати ніхто не буде. Таким чином “отруюють” на майбутнє все, що може сказати очільник Тернополя.
Активно послуговуються також іншим методом відомими, як “блискучі узагальнення”. Це коли наводиться якесь бездоказове звинувачення, яке підсилюють фразами на кшталт: “Всі про це давно знають”, “обурені активісти протестують”, “прості люди протестують”. Цей інструмент пропагандиста повинен переконати людей, що доказів не потрібно, а треба керуватися лише емоцією. Тим самим “тіньові ляльководи” прагнуть зробити з нас слухняне “стадо баранів”. Мовляв, “думай як усі”.
Зрештою вдаються і до прямої брехні, трохи змішуючи її з правдою. Ще ідеолог пропаганди, вже згаданий Йозеф Гебельс говорив, що брехню потрібно “приправляти правдою”, тоді у неї більше повірять. Як правило, це “вибіркова, або неповна правда”, коли наприклад розкривають виключно негативні явища, але не говорять про позитив. Інколи події можуть бути не зв’язані з головною темою “брехні у кожну скриньку”, але вони мають створити загальний негативний фон. Наприклад 
заголовки на кшталт: “Хто збагатиться на електронних учнівських квитках”, – мають просто спровокувати з початку читання негативне ставлення до самого поняття “електронного квитка”, який, до речі, ефективно працює у більшості країн Європи і спрощує життя для усіх пасажирів.
Ухилення від першопричини
Професійні «чорні» пропагандисти намагаються усіляко відвернути увагу читача від теми, яка їм невигідна. Для цього він перемикає увагу читача на інші теми.
Наприклад у випадку виключених з партії та фракції “Свободи” депутатів Сорокаліта, Турського та Навроцького їхні колишні однопартійці кілька разів наводили незаперечні факти порушень з боку цих депутатів і пояснювали, за що цих людей виключили з партії. Проте у всіх публікаціях «депутатів-тушок», котрі нещодавно хотіли здійснити “переворот у міськраді” зводяться до перемикання уваги на діяльність міського голови. Мовляв — це він головний ворог депутатів. Хоча очільник Тернополя зайняв досить виважену позицію, зазначивши, що рішення щодо депутатів ухвалила партія і фракція, керуючись партійним статутом.
Проте трійці «депутатів-тушок» було б важко пояснити своїм виборцям, чому вони діяли всупереч ідеологічним позиціям “Свободи”, з якою прийшли до міської ради. Натомість простіше апелювати до тих читачів, яким з різних причин може не подобатися діяльність міського голови. Тим самим троє “колишніх свободівців” намагаються роздути внутрішньопартійну суперечку і зробити її “загальноміською”.
Хто платить за “опіум для народу”
Більшість статей, які з’явилися у останньому номері газети “У кожну скриньку” перед тим регулярно публікувалися на кількох інтернет-сторінках, що так чи інакше пов’язані з “трійцею виключених депутатів”. У більшості випадків вони висвітлюють діяльність міської ради негативно, послуговуючись методами професійної пропаганди, описаної вище. Чого варті лише заголовки: “Школярів змушують купувати «золоті» соціальні картки”, “У Тернополі розгортається черговий земельний скандал!”. Зважаючи, що реальна відвідуваність цих інтернет-сторінок коливається у межах 200-300 користувачів, вони нездатні існувати з реклами.
Вони за гроші публікують “замовні матеріали”, які потім передруковують у газетах на кшталт “у кожну скриньку”. Робиться це з метою уникнення відповідальності. Більшість цих сайтів не мають, ані офіційної редакції, ані юридичної особи, ані офіційно пов’язаної з сайтом фізичної особи, щодо якої у разі наклепу можна було б звернутися до суду про захист честі і гідності. Друковане ж видання, на кшталт “у кожну скриньку”, на яке можна було б подати до суду, має змогу послатися на “матеріал з Інтернету”, за який “офіційна редакція” жодної відповідальності не несе.
P.S. Цікаво, що саме ця газета в електронному вигляді з’явилась на особистій стрінці у мережі Фейсбук депутата Івана Сороколіта ще до її роздачі у поштові скриньки тернополян. Отримати електронний варіант газети у найвищій якості може лише її розробник.
Ймовірно, що саме бувші «свободівці», яких вигнали з партії стоять за цим брудним піаром і фінансують пропаганду проти міського голови, якого на останніх виборах підтримало 60 % тернополян.
Мстять завжди немічні.
Джерело: Файне місто
