
Можливо місто в якому ми живемо не настільки безнадійне, як кажуть про нього самі тернополяни?
?Ми ідеально знаємо мінуси, коли говоримо про нього, сором’язливо-поблажливо, додаємо в кінці речення “та то ж Тернопіль”…
? Мовляв, шо з нього візьмеш?
Я сама так мільярд разів робила
?
?Їздила в інші місця, в тому числі й за кордон, з найтеплішими почуттями згадувала наші “Єліся” і став, поверталась додому, і… знову скаржилась на місто.
“Провінція, село, хутір”…як ще ми називаємо Тернопіль? ))) Рідко заступаємось перед гостями за нього
?
Нема куди піти…
? Може ми не хочемо нікуди ходити, крім кількох барів у центрі міста?![]()
Є театр, кіно, аквапарк, стадіон, філармонія, гуртки від боротьби до в’язання гачком, бібліотеки, ЧОТИРИ парки, нічні клуби, озеро і пляж, насамкінець
?
Просто ми нудні (не всі звісно, я тут здебільшого про себе
?)
Так, стільки всього ми бачимо у Львові, Києві, Одесі чи Дніпрі… Такі насичені у нас там дні. Враження зашкалюють)) Але корінні мешканці цих міст, так як ми, в Тернополі, не завжди цінують свої туристичні принади
?
Є подруга у Львові, яка з Сихова вибирається в центр міста раз у пів року…) Нічого не відвідує і так їй добре. За винятком того, що Львів рахує нецікавим і маленьким))
Тоді коли усі приїжджі губляться в його вуличках і зі сльозами щастя покидають це місто
?
Так само є туристи, які кайфують від Тернополя. Бо, повірте, маршрутки Богдан і високі тротуари є абсолютно скрізь в нашій країні, і навіть в сусідній улюбленій всіма Грузії
?Тому не треба лише через них перекреслювати усі наші “козирі”
?
Пам’ятайте, що місто – це люди. Це кожен з нас: той, хто відкрив кафе, і хто каже, що йому немає де розважатись. Хто ниє і хто досліджує підземелля і тунелі
?
Нас ніхто не стримує від можливості придумати щось власне
? .
Може вивчити історію міста і набирати групи на нічні екскурсії?
?
.



