2017 рік у Тернопільській області проголошено Роком Української Повстанської Армії. За цей рік в області відновлюють пам’ятники, встановлюють меморіальні дошки, згадують та вшановують героїв національно-визвольного руху.
Водночас, з нагоди 75-ої річниці створення Української Повстанської Армії, яку на Тернопільщині будуть відзначати 14 жовтня на свято Покрови Пресвятої Богородиці, розпочинаємо серію публікацій про «невидимих» героїв нашого краю.
І розпочинаємо ми із учасника національно-визвольного руху, 96-річного Петра Федоровича Наливайка. Народився він у селі Годів Зборівського району. Молоді роки провів у лавах повстанської армії. Як і багато інших борців за незалежність того часу, наш земляк був засуджений до 10-ти років суворих концтаборів.
П’ять років неволі Петро Наливайко провів у далекій Свердловській області, а згодом був виселений на роботу до Казахстану в місто Караганду. Відбував покарання, важко працюючи на мідних рудниках. Однак доля була до нього прихильною — тут він зустрів свою другу половинку. Петро Федорович одружився з Ганною Василівною, також засудженою до 10-ти років каторги за те, що не стояла осторонь у національно-визвольній боротьбі.
Відбувши покарання, новостворене подружжя у 1965 році, вже разом із двома дітьми повернулися до рідної України.
У жовтні 2016-го року Петра Наливайка Указом Президента нагородили орденом «За заслуги» ІІІ ступеня. Зважаючи на поважний вік чоловіка, аби вручити державну нагороду, голова Тернопільської обласної адміністрації Степан Барна їздив до нього додому у село Пилипче Борщівського району, де він зараз мешкає.
