В час, коли Україна переживає постмайданівську епоху, на Сході тривають бойові дії, особливу нішу у суспільстві зайняли не представники виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, а – волонтери.
Про їх діяльність знають, мабуть, усі, від наймолодшого до найстаршого. Тонни зібраної гуманітарної допомоги, придбаного військового спорядження, тисячі рейсів на Схід – і це не повний список тих необхідних країні справ, які щоденно виконують люди доброї волі. Тому й не дивно, що саме їх тернополяни, як і більшість жителів нашої країни воліли б бачити в місцевих радах, які прийдуть на зміну нині діючим, у вересні. Не виняток і представники як рейтингових, так і не дуже, політсил.
Однією із найвідоміших волонтерок, яка сьогодні віддає чи не усю себе турботі про бійців АТО, є письменниця Ліля Мусіхіна. Не одноразово тернополяни пропонували цій жінці очолити список тієї чи іншої політичної сили, проте Лілія дотримується іншої позиції…
«Будь ласочка…Я ніколи нічого не просила для себе. Тепер попрошу: не мучте мене з тією політикою. Кожен із вас має свою життєву програму, кожен робить те, що підказує йому його власне серце. Чому ж тоді чи не всі політичні сили Тернопільщини вирішили, що я конче маю бути в їхніх списках? Я не можу більше. Мені погано від цього. Все, що я роблю – роблю просто щоб хоч якось прикластися до збереження України. Я не хочу і не можу бути ні політиком, ні господарником міського чи обласного маштабу. У мене нема ні відповідних знань, ні досвіду. Зрештою, і господарник із мене ніякий – досі, у своїх 36 з хвостиком, у мене нема нічого – ні рахунка в банку, ні житла, ні авто. Є лише дитина, чоловік, кішка і собака. І купка книжок…Вірите, навіть письмового стола свого нема. Не мучте мене. Я не та, хто вам потрібен. Від кожної такої пропозиції мені хочеться вити. Мене часто запитують, особливо ці, із політичного бомонду: «Як ти житимеш після війни?» – Не знаю. Я вже нічого не знаю і не хочу. Іноді мені дуже не хочеться дожити до цього дня. Бо я справді не знаю, як далі жити. І всі ці ваші пропозиції і переконання, часом підкріплені солодкими словами і щедрими обіцянками, але не підкріплені щирістю і правдою, б’ють мене надто боляче. Яко я для когось хоч щось важу – припиніть ці тортури. Я людина, а не бонус у партійних списках», – написала волонтерка на своїй сторінці в соціальній мережі.Зазначимо, Штаб збору допомоги військовим, який представляє Ліля Мусіхіна, працює в Тернополі за адресою вул.Грушевського, 1.
