Cлід пам’ятати, що як правило змії не нападають на людину, якщо їх життю нічого не загрожує. Якщо не порушувати спокій змії, не наступати на неї, вона ніколи першою не нападе.
Зазвичай змії втікають від людей. У них поганий зір, слух, але своїм тілом вони дуже добре вловлюють коливання землі на досить великій відстані – 10-15 метрів. Почувши кроки, стукіт вони відразу ховаються в нори, або відповзають подалі. Проте в спеку це відчуття притуплюється, вони стають лінивими, малорухливими, й тому люди їх бачать частіше, ніж хотілося б, і можуть легко на них наступити. Тож вирушаючи в ліс на відпочинок, чи за ягодами та грибами, слід пам’ятати, що ви вирушаєте у «володіння змій» й відповідним чином готуватися. Передусім слід подбати про високе взуття – шкіряне, або ґумове. Також знадобиться палиця, але не для того, щоб убити змію, а щоб повідомити її про ваш прихід. Проведіть нею по кущах, з яких хочете зірвати ягоди, або по високій траві. Цього буде достатньо, аби повзучі уступили вам дорогу. Якщо берете із собою дітей, то вони повинні завжди йти за вами. Коли ж небажана зустріч таки відбулася, не накидайтеся на змію, не вбивайте її, а спокійно обійдіть. Вона не переслідуватиме людину, не кинеться наздоганяти. Поміж людей існує думка, що коли потривожити гадюку, вона звивається клубком і може кинутися на людину. Це фантазія. У Європі, в Україні зокрема, немає жодної гадюки, яка сама нападала б на людину.
Є люди, які плутають вужів з гадюками, тож спокійно беруть їх у руки. Не варто робити такі експерименти, бо деякі гадюки за забарвленням дуже схожі на вужів.
Отруйних змій можна відрізнити від неотруйних за формою голови. Голова отруйних змій має яскраво виражену трикутну форму. Це пов’язано з анатомічним розміщенням отруйних залоз. Отрута цих змій має швидку, але незначну дію. Приблизно половина всіх укусів не супроводжується тяжкими симптомами загального отруєння. Але, якщо не подати допомоги, можливі тяжкі ускладнення.
Після укусу гадюки швидко розвиваються запалення, набряк і крововиливи. Потім з’являються головний біль, запаморочення, нудота, блювання, пронос, кровотеча з носа, різке прискорення пульсу, падіння артеріального тиску. Часто настає шоковий стан, причина якого не стільки в дії отрути, скільки у нервовому зриві потерпілого, паніці.
Головним засобом лікування є введення протизміїної сироватки, яку треба застосувати не пізніше 1,5-2 год. з моменту укусу. Однак це можливе тільки після доставки потерпілого в медичний заклад. Щоб перешкодити розповсюдженню отрути по тілу, слід негайно накласти стискальну пов’язку вище місця укусу.
Відразу після укусу слід видавити кілька крапель крові з ранки або відсмоктати отруту за допомогою спеціальної кровосисної банки. Якщо банки немає, можна скористатися звичайною медичною банкою або відсмоктати отруту ротом. Але слід пам’ятати, що невеликі подряпини у ротовій порожнині, карієсні зуби тощо можуть призвести до отруєння того, хто надає допомогу.
Далі на рану накладають серветку, змочену розчином пероксиду гідрогену. Кінцівку краще іммобілізувати, для послаблення болю прикласти щось холодне.
Не чіпайте плазунів і вони не чіпатимуть вас!
