Сьогодні виповнюється річниця перепоховання Великого сина України, Тараса Григоровича Шевченка.
22 травня 1861 року Шевченко, після багатьох років перебування на чужині, навіки повернувся в Україну, яку так любив та оспівував у своїх творах.
Похований Тарас Григорович був 12 березня 1861 року на Смоленському кладовищі у Петербурзі. Але невдовзі друзі митця перевезли покійного через 40 днів, 18 травня, для перепоховання в Україну. Клопоти щодо перевезення тіла Тараса Шевченка взяли на себе його члени Української громади в Петербурзі, зокрема Михайло та Олександр Лазаревські, Пантелеймон Куліш, Григорій Честахівський. І 22 травня, син українського народу спочив на Батьківщині, на Чернечій горі у Каневі – місці, про яке заповідав сам Тарас Григорович у «Заповіті» на «Вкраїні милій»:
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий…
Український пророк ще перед смертю заповідав нам згадати його тоді, коли постане вільна та незалежна Україна. І Україна постала у боротьбі, як і пророкував Шевченко.
Тож віддамо шану Тарасу Шевченко і з його пророчими словами на устах продовжимо творити сильну, самоврядну та незалежну Україну, щоб була «у своїй хаті своя правда й воля». І Україна постане такою, якою її хотів бачити Шевченко, – сильною, заможною країною щасливих та вільних людей.
Вічна пам’ять Українському пророку Тарасу Шевченку!
З повагою –
міський голова Тернополя Сергій Надал
