Тернопільські махабунди. Спогади старожилів Тарнополя показують, що махабунди були доволі цинічною криміналізованою субкультурою. Пан Юрій (1927 р.н.) згадує кількох махабундів, як відвертих злодіїв, так і т.зв. порядних. Шефом над злодіями був Копестинський, його брат був професійний шулер («картограй»), якому — за переказами — пани програвали цілі фільварки, а третій брат був начальником саночистки і керував відловом собак.
Деякі махабунди й працювали в цих службах. Улюбленою забавою шефа махабунд Копестинського і його банди було розважатися на весіллях. Вони приходили без запрошення, пили, їли, бешкетували: «Ті злодії прийшли, позасідали за стіл, п’ють. Тестя, ґосподара хати, посадили в кут коло комина і помастили сажою — він сидить як дідько. А дружки́ не хотіли з ними гуляти, — а куча була деревляна, — загнали до кучі і кучу везли вверх ногами, перевернули з тим гнойом на них…». Серед злодіїв-махабунд були Самборський, Зазуля, Дебельський (з вул. Липової), Мартинцьо, Рудивичі. Поліціянти називали їх «восьма компанія», однак у бешкети махабундів не втручалися. На вулиці Строма (тепер — Стрімка), де жили махабунди, злодії і «діди», мешкав і «порядний махабунда» Різничок, який бив злодіїв по весіллях.
Иншими місцями тарнопільських махабундів були вулиці Татарська, район Старого парку (тоді — Новий город), або Кападоція. Окремі махабунди не цуралися сумнівних підробітків, зокрема контрабанди («пачкарства»). За доставку мішка большевицької пропаґандистської літератури з Підволочиськ можна було заробити 60 злотих. Щоб перезимувати, махабунда міг кóпнути поліцая і отримати ув’язнення — притулок і харч — на кілька місяців. Отак заняття махабундів були від гицля і кишеньковця до контрабандиста, крадія й сутенера.
