Потрапити на тренувальну базу в австрійському Рамзау, де свою майстерність вдосконалюють провідні біатлоністи світу, було давньою мрією Олександри Меркушиної. Олександра – сестра відомої біатлоністки Анастасії Меркушиної, срібної призерки чемпіонату світу в естафеті, абсолютної чемпіонки Європи з біатлону серед юніорів, учасниці Олімпійських ігор в Кореї, – пишуть на офіційному сайті Опілля.
Мати сестер Ірина Меркушина також займалася біатлоном, з 1989 року брала участь у змаганнях Кубку світу в складі збірної України, а з 2005 року перейшла на тренерську роботу. Батько теж працює тренером з біатлону.
Меркушина-молодша попри свій юний вік теж має значні успіхи у цьому вже сімейному виді спорту, є абсолютною чемпіонкою України у молодшій віковій категорії. Саша тренується практично з пелюшок, тож своїх однолітків у біатлоні вже перевершила і виконує нормативи для старших. Однак поки що Олександрі тільки 13, тому участь у дорослих, в тому числі й міжнародних тренувальних зборах і змаганнях для неї закрита.
Потрапити на тренувальний збір і тренуватись поряд із зірками біатлону юній спортсменці допомогла тернопільська пивоварня «Опілля».
«Здійснити поїздку в Австрію на наші тренерські зарплати було б надто дорого, – розповідає Ірина Меркушина. – Там і збір коштує недешево, і підйомники».
Пані Ірина уточнює, що ця біатлонна база розташована високо в горах – близько 3 тисяч метрів над рівнем моря.
«І там постійно лежить сніг, умови чудові. Тренуються відомі біатлоністи, в тому числі з Норвегії, де цей вид спорту на високому рівні. Ми розповідали про це Саші – і потрапити в Австрію стало її мрією. Але те, що вона здійсниться так швидко, ми навіть не могли сподіватись. За що дуже вдячні «Опіллю»», – ділиться емоціями пані Ірина. За словами мами юної біатлоністки, після поїздки Саша продовжує тренуватися ще з більшим завзяттям.
В Україні проводять лише три змагання з біатлону на рік. На думку Ірини Меркушиної, це дуже мало. Тому зараз Олександра готується до міжнародних дитячих змагань з біатлону, що відбуватимуться у Норвегії. Мама Саші сподівається, що й ця її мрія здійсниться.
