Як розповіла авторка під час презентації твору в тернопільській книгарні «Є», трагічна історія про дівчинку ніколи не виходила з її голови, доки не «випірнула» у книзі.
— За основу твору взяла ситуацію, про яку мені розповіли, проте деякі події змінила, вигадала. Колись бабуся мені розповіла історію, яка трапилася за радянського союзу під час одного із загальних святкувань. В один із таких парадів у дворі розклали вогнище, через яке стрибали діти. Одна школярка, одягнута в синтетичну сукню, теж стрибнула. Її сукня сильно обгоріла, а дитина отримала опіки. Дівчинка сховалася подалі від людей, бо боялася, що, мабуть, батьки сваритимуть через сукню. Коли ж її знайшли, дитина плакала. Потерпілу намагалися врятувати, проте не вдалося, адже її тіло дуже сильно обгоріло, — поділилася Поліна Кулакова.
Герої книги п’ятеро підлітків — безтурботних, зухвалих, сповнених надій на нове життя. Також красуня Ліда у блакитній літній сукенці, котру жоден із хлопців уже ніколи не забуде через почуття провини до дівчини. За сімнадцять років після смерті Ліди вони знову зберуться разом, аби поновити шкільну дружбу й пробачити давні кривди.
— Не хотіла подавати своїх героїв у радянський час, бо про тодішні роки знаю лише зі спогадів інших людей. Якби подібна подія трапилася в моєму підлітковому віці, не забула би про це. У творі – п’ятеро героїв – невеличка шкільна зграйка. Сюжет книги побудований так, що про трапунок з вогнем читачі можуть дізнатися на перших сторінках книги. З дівчиною трапляється така ж ситуація, яка була за часів дитинства моєї матері. Ключова думка твору базується на тому, що хоч герої дорослішають, проте пам’ять про події дитинства не зникають, — розповіла авторка.
Поліна Кулакова зазначила, що з нагоди видання книги «Дівчина, яку ми вбили», було випущено й бук-трейлер, де в одній з головних ролей з’являється й сама письменниця.
