Такі квіти, які виростають на витончених прикрасах з бісеру мешканки Борщова на Тернопільщині Оксани Дарчук, не ростуть у жодному саду.
Для того, щоби кожна пелюсточка та листочок рівно та симетрично лягли на намисто, при плетінні жінка чітко дотримується схеми. Може, звичайно, фантазувати, для оригінальності додаючи свою лепту в рукотвір. Це – додаткова квіточка, листочок. Щоби додати цікавинки до виробу.
Як розповіла пані Оксана, бісер довгі роки є її головним хобі. Починала жінка з вишиваних сорочок, а потім перейшла до намиста.
— Щоби з-під ваших рук добре вийшов будь-який виріб, будь-яка робота, докласти часу до праці – не досить. Потрібно насамперед любити справу, якою займаєшся. Бо ж кожна праця потребує тепла людських рук. Якщо не до душі вам діло, навіщо мучити себе та змушувати до роботи. Бо ж виріб має здатність всотувати людську енергетику. Не марно кажуть, що краще з поганим настроєм за роботу не сідати. Як щодо мене, то завше легко плету свої намиста, бісер вправно лягає до рук, нанизується на плетіння. Треба зробити намисто з калиною – за три ночі впораюся. Пригадую, що перші мої прикраси не мали хитромудрих квіткових форм. Вже потім переходила на складніші роботи, освоїла об’ємне плетіння. А загалом на інші намиста з квітами може піти до тижня. Інколи й довше, — підмітила умілиця.
Жінка додала, що в давні часи прикраси були чимось більшим, ніж зараз для нас. Вийти на вулицю без прикрас – це було ніби вийти голою. Прикраси в першу чергу виконували роль оберегів перед злими чарами, злими людьми та стихіями.
