“БАСТІОН „ЛЕБІДЬ“. Великою популярністю в 70-80-х роках минулого століття у Збаражі користувався оборонно-фортифікаційний об’єкт зовнішньої лінії мурованих укріплень замку, що знаходиться на сучасній вулиці Данила Галицького. На терасі цього, умовно бастіону, розташовувалось в період „розвинутого соціалізму“ кафе під назвою „Лебідь“, де мали змогу „відпочити і тілом, і душею“, як збаражани, так і гості міста…Об’єкт є пам’яткою культурної спадщини національного значення під № 661/1 під назвою „Оборонні мури та бастіони ХVІІ ст.“. На жаль, ЖОДЕН дослідник-фортифікатор (А. Чоловський (1892), М. Ковальчук (1893), Я. Вітвіцький (1923), А. Мілобезький (1956), Ю. Нельговський (1971), О., І. Оконченко (2004), Я. Янчиковський (2012)), що займався прямо чи опосередковано укріпленнями Збаразького замку, не розкрив(ав), призначення та структури зовнішньої лінії укріплень. Лише Б. Крицький (1947) подав схематичний план зовнішніх укріплень, а С. Александрович (1994) згадав їх в контексті аналізу „плану оборонного обозу коронного війська в Збаражі 1649 р.). Тому, наша думка може відрізнятися від правильної, – написав Руслан Підставка”.
За словами науковця, локалізація бастіону безпосередньо біля греблі (яка утворює Базаринецький став) обумовлена необхідністю військового захисту цього стратегічного об’єкту, який забезпечував обмеження суходольного доступу до Пригородка з північно-східної сторони. Час спорудження укріплення (як і решти периметру) можна умовно визначити кінцем першої половини ХVІІ ст. (до 1649 р.).
“Перше підтвердження існування цього бастіону в той час знаходимо на, так званому, „берлінському плані“ періоду облоги, потім на мапі фон Міга 1779-1783 рр., кадастрі 1830 р. і подальшому картографічному матеріалі.
Якщо призначення бастіону, як такого, – обстріл передпілля з чол (фасів) та простріл вздовж прилягаючих куртин з фланків (фланкуючий вогонь), то завданням цієї споруди, перш за все, була охорона греблі та фланкування західної куртини до в’їздової брами зовнішнього оборонного периметру. Відстань між бастіонами північної куртини надто велика, тому вона була підсилена прямокутним бастіоном, типу „piata forma“. Оскільки, в нашому бастіоні не було передбачено бійниць і стрільниць, то обстріл, скоріш за все, вівся з надшанців.
Правдоподібно, що цілісність укріплення не була порушена протягом всього історичного періоду, тому до нашого часу бастіон дожив у первозданному вигляді. Після певних, не дуже приємних, подій „Лебідь“, як „точка“, був ліквідований, дерев’яні сходи зігнили і були демонтовані, а тераса укріпленя перетворена на чудовий оглядовий майданчик для фотосесій панорами міста і ставу, – відзначив Руслан Підставка”.
