2 жовтня Андрій Данилко відзначив 42-ий день народження. Напередодні разом зі своєю сценічною мамою — актрисою Інною Білоконь — вони відлетіли до Європи, де відсвяткували чергову дату удвох, що, до слова, відбувається вже не вперше.
Власне, останнім часом за кордоном Андрія Данилка можна побачити частіше, ніж в Україні. Його Вєрка Сердючка практично зникла з української сцени та з телеекранів. Чому?
— Нинішній час абсолютно недоречний для появи Сердючки перед українською публікою, — вважає Андрій Данилко. — Сердючка — це завжди свято, а місця для свята в нашому житті, як мені здається, поки що немає. Крім того, я не хочу, щоб мої фрази розкладали на складові і надавали їм політичний підтекст, якого насправді немає. Я не багато розумію в політиці і ще менше хочу висловлюватися з цього приводу. Саме тому не коментую те, що відбувається в країні.
— Якщо ви сидите без роботи, то на які гроші ви хліб купуєте?
— Без роботи ми не сидимо ніколи, нам завжди є чим зайнятися. Від афішних концертів в Україні зі зрозумілих причин відмовилися, але часто буваємо в Європі, Америці, працюємо на заходах переважно приватного характеру.
Сольні концерти дуже вимотують… Минулорічні гастролі в Німеччині сильно вдарили по моєму здоров’ю. Мені вже не 15 років, і стрибати по сцені дві години все важче — дуже втомлююся.
— А якщо не стрибати і скоротити склад?
— І не стрибати не можна, я по-іншому не вмію, і звільняти нікого не хочу. Ми працюємо разом 15 років і звикли один до одного. Навіть якщо іноді закрадається думка, що часи важкі і непогано б урізати витрати, я її відганяю. У нас тільки одна дівчина пішла з театру останнім часом і то тільки тому, що на гастролях познайомилася з німцем — дуже хорошим хлопцем — і вийшла за нього заміж.
— Через кризу від чого довелося відмовитися?
— На нову сорочку в клітинку мені вистачає. Я дуже скромно живу, а крім того, звик думати головою. Навіть коли у нас було все дуже добре і ми давали по п’ять концертів на день, я завжди пам’ятав, що добре буває не завжди. Я точно знаю, що сьогодні тебе возять у лімузині і носяться, як з писаною торбою, а завтра ніхто на тебе не подивиться. Я ніколи не мав жодних ілюзій, що мене вічно будуть носити на руках, тому ніколи не страждав завищеною думкою про себе і живу досить просто…
— Останнім часом поширюються чутки, що у вас проблеми зі здоров’ям…
— Усі проблеми зі здоров’ям від того, що я погано сплю. Літаки, графік шалений, снодійне, без якого я не можу. Якби була така можливість, я б цілий рік присвятив собі — ліг би в якусь клініку, поїхав би в санаторій, та просто на море на кілька тижнів поїхав! Вів би відверто пенсіонерський спосіб життя.
— Коли вийде ваш новий альбом?
— Знаєте, нині не час для показу нового матеріалу. Я написав масу пісень, цей процес взагалі не припиняється ні на гастролях, ні на відпочинку, ні вдома. Просто я не відчуваю, що потрібно поспішати з цим. До того ж час тепер рухається якось по-особливому швидко, деякий матеріал стає застарілим, не встигнувши з’явитися. Ось і намагаюся писати про щось вічне. Про любов…
— Сердючка в нових піснях стала старшою?
— Ну звичайно. Я дорослішаю — і вона дорослішає, стає більш іронічною, більш стриманою. І така Сердючка подобається мені більше. А все тому, що змінюється моє ставлення до себе і до роботи. Не потрібно повертатися до того, що було раніше. Я з жахом згадую роки, коли виходило багато мюзиклів і вогників, і на який канал не перемкнеш — скрізь Сердючка. І ти не можеш це контролювати. Це якийсь жах! Ти знявся один раз, а вони це повторюють і повторюють, і таке відчуття, що ти знімаєшся скрізь і що в тебе немає почуття міри. А ми у своєму жанрі повинні бути дозовані, завжди подієві.
— Що вас в житті сьогодні тішить?
— Мені подобається, коли я зайнятий. Може, це тому, що тоді у мене немає часу сидіти і думати про погане. А я люблю працювати. Ну, візьмімо Америку, ми з Інною в костюмах ходили по Нью-Йорку — жарко, важко, голова болить — навіть 20 хвилин в шапці із зіркою ходити важко, вона починає тиснути. Але все одно це мене тішило!
— Ви вже бачили себе в голлівудському комедійному бойовику «Шпигунка»?
— Якщо чесно, я його ще не бачив. Хоча всі мої знайомі говорили, що фільм смішний. Знаєте, всі запитують, як ми туди потрапили, скільки грошей заплатили за участь. Так от, нам подзвонили зі студії «Двадцяте століття Фокс», запропонували приїхати до Будапешта і взяти участь у зйомках. Я взагалі не розбирався, що за фільм, хто там грає, запитав тільки, який гонорар. Справа в тому, що ми з Інкою (Білоконь, — авт.) до цього в Будапешті ніколи не були, а там є дуже крута пивна, куди ми давно хотіли потрапити. Ось я і погодився. Ми приїжджаємо, а там усе суперкруто: голлівудський розмах, все на своєму місці, зірки…
Пам’ятаю, до нас підійшов помічник режисера і подякував за те, що їм не довелося працювати з масовкою — статисти так захопилися піснею Dancing Lasha Tumbai, що все зробили як потрібно без репетицій.
— І вам в Нью-Йорку так сподобалося, що ви вирішили поїхати туди ще раз?
— Нас запросили на Нью-йоркський тиждень моди, ми там відвідали кілька показів. Правда, не все мені було зрозуміло. Мені здається, що Сердючка з мамою крутіше одягаються. Хоча про людей нічого поганого говорити не хочу. Коротше, ми на тих показах покуняли, покуняли і пішли містом гуляти. Поки гуляли, понавигадували багато смішних реприз. Придумали, що мамі подобається Америка, і вона не проти б там залишитися, купили їй капелюх шерифа, пішли в Централ Парк. Всі нам були раді.
— У вас будуть і нові проекти у США?
— Наша участь у «Шпигунці» стала поштовхом: в Америці подивилися, що глядачі нас сприймають добре, і ось ми ведемо переговори. Нас хочуть показувати американській аудиторії. І я розумію, що ми можемо бути там затребувані, головне — правильно нас адаптувати, а вони знають як.
— Вони змусять вас міняти образ Сердючки?
— З образом взагалі питань немає. Всі розуміють, що Вєрка Сердючка — це зірка. А крім того, вони цінують те, що Сердючка — це образ самобутній, ні на що не схожий, що це — автентично. В усіх країнах, де б ми не виступали, Сердючку сприймають винятково як український персонаж і у всіх вона асоціюється з Україною.
оксана Гончарук
