Віта Онофрійчук з Малинева ще у шкільні роки прикипіла до малювання. Плакати на новорічні ранки чи останній дзвоник, вікна – то справа її творчої уяви та умілих рук. – пише ШумськINFO.
Закінчила Шумську ЗОШ І-ІІІ ст. №1 і вступила до Кременецького педагогічного коледжу на факультет «Образотворче мистецтво», а далі – до інституту та отримала диплом бакалавра.
А передався цей дар від бабусі Софії і тата Юрія, які любили малювати і насолоджувалися цим видом мистецтва. Проте у її батька ще було одне хобі – дуже любив фотографувати.
– Коли знимкували ще на плівку, в нас було два фотоапарати. Удома збереглося дуже багато пейзажних фото, – розповідає Віта.
Творчість – невід’ємна частина життя Віти. Тому, коли Шумський районний краєзнавчий музей організував мистецький конкурс «Моє місто на мольберті», взяла у ньому участь. Намалювала три шумських храми: римо-католицький, греко-католицький та Свято-Преображенський – і зайняла призове місце. Зараз ці картини красуються у музеї.
Жінка малює картини на замовлення, робить це для друзів, які її просять. Подобається працювати масляними фарбами, або акварельними, захопилася цим ще у студентські роки. Найбільше любить малювати море.
– Коли я ще навчалася у коледжі, то викладач називала мене Айвазовською, – розповідає Віта. – Якщо нам задавали домашнє, а тема для всіх була однакова, наприклад, портрет, то викладач казала, що я малюватиму море.
Віта Онофрійчук не менше захоплюється в’язанням. Тож обидва заняття поєднує: втомилася малювати – в’яже, потім – навпаки.
Три роки тому жінка почала в’язати іграшки технікою амігурумі. А виникло таке бажання, коли стала мамою.
– Коли моїй донечці Ані був рочок, то хотілося щось робити, чимось зайнятися, поєднуючи день з вихованням дитини, тоді і спробувала в’язати іграшки, – каже мама Віта. – А почала захоплюватися цим мистецтвом тому, що одна знайома в’язала їх, і мені дуже захотілося спробувати. Хоча й уявлення не мала, як це робити. Для початку купила нитки 7 кольорів, тобто, основні. Придивилася, який підійде гачок, тоді це був №3. Спершу замовила бавовну, почала в’язати, але зрозуміла, що не підходять такі нитки. Тоді купила інші, акрилові, ними було краще працювати.
Як тільки Віта вирішила займатися в’язанням, відкрила ютуб і, за пропонованою схемою, почала в’язати зайчика. Це тривало 4 години, іграшка вийшла заввишки 7 сантиметрів. І тоді вона зрозуміла, що в’язання по схемах забирає багато часу. Тому потрібно придумати щось своє. Так і зробила, більше до схем не поверталася.
Як поєднувати кольори майстриня теж вирішує сама. Є у неї і авторські роботи. А, буває, побачить у соцмережі щось цікаве і в’яже, додаючи щось власне. Потім побачила, що є й інші іграшки: плюшеві, махрові. Тож купляла і такі нитки.
Віта Онофрійчук навчає цьому діток у творчій майстерні «Арт-box». Разом з іншими майстринями вперше брала участь у ярмарках, де її роботу могли оцінити шумчани. Пригадує, тоді вона тільки рік, як почала займатися цим видом мистецтва. Пропонувала свої іграшки і в Острозі, у Новомалині (Острозький район), у селах Шумщини.
З практичним досвідом іграшки виходять кращими. Адже з роками набиває руку.
– Перші мої роботи – це іграшки для донечки, яких я нікому не показувала, – каже жінка. – Зараз їй 4 рочки, проте дівчинка і досі ними грається. Донечці усі мої іграшки подобаються, адже вони зроблені з любов’ю, а ще – власними руками. Спочатку в’язала різних тваринок, пізніше спробувала ляльок, до них в’яжу додаткові деталі, щоб можна переодягати спідничку чи кофтинку, почала замовляти треси (штучне волосся). Було проблемою їх пришити, приклеїти. Проте в мене є свій спосіб, хоча дивилася у соцмережі, як робити, і він мені не підійшов, адже кожна людина має своє бачення.
В’яже Віта і героїв з мультфільмів, наприклад, смішариків, баранчика Шона та інших, є замовлення на кота Матроскіна. А матеріали для виготовлення іграшок замовляє по інтернету: нитки, різну фурнітуру. Спочатку використовувала для наповнення іграшки синтепон, проте він важчий, може зіпсувати форму, тому зараз надає перевагу холофайберу.
За 5-6 годин Віта може зв’язати іграшку на 50 сантиметрів. А схеми творить сама. Зізнається, що тих, які є у соцмережах, не розуміє.
За минулий рік Віта Онофрійчук зв’язала 380 іграшок. Замовляють їх для дітей, адже такі забавки не б’ються, м’які, можна на них і лягти. І не тільки в Україні, роботи жінки поїдуть за кордон.
Віта Онофрійчук поділиться з читачами «Новини Шумщини» секретом, як зв’язати плюшеву Мишку технікою амігурумі.
Перш за все потрібно знати значення по в’язанню:
КА – кільце амігурумі, СТ – стовпчик, Дд – додавання, Зб – збавляння.
Матеріали для Мишки: Віта використала плюшеві Долфін бебі, білу та рожеву – для хвостика. Пряжа для вушок – акрилова або бавовняна, наповнювач холофайбер або синтепон, гачок – 4.0 та 2.0, очі – півбусинки 6 мм або чорний бісер, ніс – фетровий томпон, вуса – рибальська жилка.
Починаємо в’язати Мишку (основу). Складіть петельку, всередині цієї петлі зв’яжіть петлю. Замкнувши кільце, обв’яжіть петлю шістьма стовпчиками, затягніть петлю туго в кільце. Опис: 1 ряд: 6 СТ в КА; 2 ряд: 2 СТ, Дд, 2 СТ, Дд, 2 СТ, Дд = 9 СТ; 3 ряд: 9 СТ; 4 ряд: (3 СТ, Дд) х3=12 СТ; 5 ряд: 12 СТ; 6 ряд: (4 СТ, Дд)х3=15 СТ; 7 ряд: 15 СТ; 8 ряд: 15 СТ; 9 ряд: 15 СТ; 10 ряд: 15 СТ; 11 ряд: (1 СТ, Зб)х5=10 СТ. Наповнюємо холофайбер чи синтепон. 12 ряд: Збх5=5 СТ. Залишаємо довшу нитку і затягуємо всередину. В’яжемо вушка: плюшевими нитками потрібно 2 штуки: 10 СТ в КА, затягуємо, акриловими нитками (серединка), потрібно 2 шт.: 7 СТ в КА, затягуємо. Зшиваємо вушка разом. Пришиваємо вушка до основи. Зав’язуємо хвостик ззаду рожевою ниткою. Приклеюємо або пришиваємо очки, носик та вуса. Ось і все, Мишка готова.
