Я – лікар. Для мене це більше як професія, це усвідомлений вибір, моє покликання. Чи вдень, чи вночі готовий відкласти всі справи, щоб врятувати людські життя.
Війна – це виклик не лише для військових, це виклик для медицини, бо війна несе каліцтва та смерть.
З початку війни з російськими загарбниками я долучився до волонтерської діяльності. У складі ГО «Білі Берети» проводив заняття з тактичної медицини мобілізованим на Рівненському військовому полігоні та бійцям добровольчих батальйонів.
В якості інструктора-волонтера також був і в місцях дислокації військових частин Донецької та Луганської області. Нагороджений відзнакою Президента України «За гуманітарну участь в антитерористичній операції», хоча жодного дня цю війну не вважав АТО.
Мене обурює, що вища влада, політики «закривають очі на війну». Таку позицію вважаю зрадницькою, тому буду боротися за відновлення серйозного ставлення до війни в тому числі з боку медицини.
Як консультант на волонтерських засадах був учасником проекту Світового банку «Поліпшення охорони здоров’я на службі у людей». Там отримав безцінний досвід європейсього прагматичного і системного підходу до вирішення проблем медичної галузі.
Працюючи в лікарні можна встигнути допомогти лише невеликій частині хворих. Акцентуючи увагу представників громади, влади на нагальних проблемах медицини та сприяючи ефективному використанню ресурсів, можна стати корисним набагато більшій кількості людей.
Боротьба з пандемією показала, що навіть в такий скрутний час в найвищих ешелонах влади не можуть відмовитися від мародерства.
Як приклад, кошти, виділені на боротьбу з коронавірусною інфекцією роздерибанили, решту – перекинули на латання доріг. Дороги – це важливо, але як щодо людського життя? Практично кожна лікарня потребує безліч обладнання – від сучасної дихальної апаратури до обладнаного медичного транспорту. Я особисто докладу всіх зусиль, щоб не дозволити відбирати в хворих та лікарів те, що їм так необхідно!
Серцево-судинні, судинно-мозкові захворювання є найчастішими причинами, від яких помирають в Україні.
Відповідно лікування саме цієї патології повинне бути в пріоритеті.
Ще до того як вирішив балотуватися кандидатом у депутати, я почав працювати над створенням ефективної системи лікування інфарктів та інсультів в області. Щодо лікування інфарктів, яким я на даний час займаюся на повну силу, можу впевнено сказати – в нашій лікарні в команді з кардіологами та кардіохірургами працюємо на рівні європейських клінік. Що стосується організації сучасного інтервенційного лікування інсультів – це завдання нашої медицини в найближчі 2-3 роки. І я впевнений, що зможу реалізувати це завдання, адже вже розпочав участь у серії тренінгів з механічного вилучення тромбів при інсульті в клініках Європи.
Багато хто прогнозує, що пандемія може спричинити спалах віддалених ускладень з боку серця та легенів, які будуть потребувати їх трансплантації. Тому надзвичайно важливою є організація програми по трансплантації органів, адже десятки життів можна було б врятувати, якби жителі області мали змогу бути прооперовані саме в Тернополі, а не за кордоном. Вже сьогодні є спеціалісти, які пройшли підготовку та володіють хірургічною технікою трасплантологічних опорацій. Таких фахівців потрібно підтримувати та забезпечувати всім необхідним.
Довідково:
Маслій Богдан Ярославович кандидат в депутати до Тернопільської обласної ради від партії ВО «Батьківщина».
Народився 04 червня 1979 року в м. Івано-Франківськ, Івано-Франківської області.
У 1996 році вступив до Тернопільського медичного інституту на медичний факультет.
У 2002 році закінчив навчання в Тернопільській державній медичній академії, отримав диплом спеціаліста за спеціальністю «Лікувальна справа».
З 2002 по 2004 рік – лікар-інтерн Рівненської обласної лікарні
З 2004 року працював на посаді лікаря хірурга серцево-судинного Рівненської обласної лікарні.
3 2009 року працював на посаді лікаря хірурга ТЗОВ ІПХ «Віртус», м. Одеса
3 2013 року по 2017 працював на посаді лікаря хірурга серцево-судинного відділення інтервенційної радіології КЗ «Рівненська обласна клінічна лікарня».
З 2017 року по даний час працюю в КЗ «Тернопільська університетська лікарня», куди був запрошений головним лікарем для створення відділення інтервенційної радіології, кардіології та реперфузійної терапії та організації служби цілодобових невідкладних рентгенхірургічних втручань хворим з гострою серцево-судинною патологією.
Одружений, дружина теж лікар. Син – студент Тернопільського державного медичного універистету.
