Президентську стипендію отримає цьогорічна випускниця Збаразької ЗОШ I-III ступенів №2 ім. Івана Франка Софія Горпинюк. Дівчина впродовж трьох років наполегливо займалася у Малій академії наук України та досягла неабияких результатів. У 9-му класі вона перемогла на обласному етапі Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт слухачів МАН, поїхала до Києва захищати свою наукову працю, і зайняла третє місце.
Наступного року юна дослідниця повторила свій успіх, правда, захист відбувався онлайн, а в одинадцятому класі, виборюючи перемогу серед 14 учасників у секції «Фольклористика», отримала диплом про зайняття другого місця. Такий успіх був зовсім не випадковим.
– Я захопилась науковою працею тому, що її тема дуже близька мені, оскільки мої бабуся і дідусь переселені із Любачівщини і Надсяння, – розповідає дівчина. – Перша моя робота стосується жартівливих, весільних пісень Збаражчини, їх семантики, функцій, локальних особливостей. Друга – присвячена ролі рушників у весільних обрядах Збаражчини і Закерзоння, асиміляційним процесам, яким вони піддавались. А остання називається «Вівати переселенців із Закерзоння: функціонування, поетика (на основі польових матеріалів)».
Більшість інформації потрібно було знаходити серед переселених людей, які ще пам’ятають культуру і традиції своїх предків. Отож в основу наукових праць лягли розповіді Софіїної бабусі Марії, батьки якої походять із села Старий Люблинець, що на Любачівщині, та інших довгожителів, їхніх нащадків. Довелось багато спілкуватись із знайомими, сусідами, представниками кожної етнічної групи із Закерзоння – Лемківщини, Любачівщини, Надсяння та Холмщини. Людей з Підляшшя на території Збаражчини молода науковця не знайшла, оскільки, вони в основному були переселені в інші регіони, зокрема на Волинь. Для роботи також використовувала багато книг, словників, архівних матеріалів.
– Своєму успіху, – відзначає Софія, – я перш за все завдячую моєму науковому керівнику Наталі Янівні Стасюк. Без її конструктивних порад, потрібних настанов у мене навряд чи вийшло б написати працю такого рівня. Пишаюсь тим, що мої старання були високо оцінені журі цього всеукраїнського конкурсу. Маю надію, що мої знахідки стануть у нагоді для наукових праць великих вчених. Адже, як мені відомо, вівати ніким не були досліджувані, навіть знаний фольклорист Володимир Гнатюк, який вивчав дрібні пісні, віватам не приділяв особливої уваги.
Наука – не єдине захоплення Софії. Впродовж останніх років учениця двічі здобула першість у Міжнародному конкурсі з українознавства для учнів 8-11 класів, також має премію імені Богдана Лепкого.А ще молода збаражанка старається бути небайдужою до громадських справ, під її керівництвом два роки діяв учнівський парламент школи, вона брала участь у «Школі лідерства та відповідальності» волонтерського проєкту БУР. За активну громадянську позицію, вірність ідеалам молодих українців, вагомий особистий внесок у розвиток державотворчих процесів керівники Тернопільської обласної адміністрації нагородили її подяками, грамотами, двічі – відзнакою «Гордість Тернопілля».
– Зараз, – каже наша юна землячка, – мені уже не вистачає того темпу і напруги, роботи мозку, які були впродовж навчального року. Коли завершилося ЗНО, то навіть голова почала боліти від незвичного розслабленого режиму. Тож студентського життя Софія чекає з нетерпінням. Хоче присвятити себе вивченню англійської мови. А після здобуття вищої освіти мріє залишитись в рідній Україні, яку так любить, береже її традиції, яку хоче зробити ще кращою і ще чарівнішою.
