Молоді люди зустрілися на концерті у прикарпатському Микуличині: вона виступала у танцювальному ансамблі, а він – в інструментальному. Обидвоє на той час навчалися в Івано-Франківському інституті. Одружилися. Їх скерували на роботу у Теребовлю. Віра свою професійну стежинку розпочала у музичній школі по класу скрипки, а Любомир – в культосвітньому училищі по класу духових інструментів.
Народили двоє дітей – сина Тараса і донечку Іринку.
Тарас навчався у музичній школі, грає на кларнеті, саксофоні, закінчив Тернопільське музучилище ім. С. Крушельницької і Київський інститут культури. Зараз викладає у Теребовлянській мистецькій школі, грає в інструментальних ансамблях фахового коледжу культури і мистецтв.
А дочка, хоча і не обрала музичну стежинку, закінчила із золотою медаллю школу і з відзнакою Тернопільський фінансово-економічний інститут, завжди брала участь у художній самодіяльності, грала на бандурі.
21-річна внучка Оля – піаністка, навчалася у Тернопільському музучилищі, а 20-річна Оленка удосконалює скрипальську майстерність у Львівській консерваторії. Найменшенький онучок Олежик ще тільки пішов у перший клас.
Рік тому подружжя Українців планували святкувати своє золоте весілля, хотіли зібрати родину, дітей, наближчих друзів. Не вдалося, через пандемію.
Але все ж таки наперекір усьому вони поїхали у Зарваницю, саме там і відзначили разом з дітьми свою ювілейну дату, пише Наталя Бойчук для видання “Теребовлянська газета Воля”.
