«Василь живий!» — радісна новина облетіла соцмережі. Нещодавно рідні Василя Зарівного із Бучача отримали звістку від наших земляків за кордоном. Шість років розшукували чоловіка, який подався на заробітки за океан. Зник Василь безслідно у США в грудні 2016-го. Тоді йому було 27 років. Ще говорив із рідними через Інтернет перед святом Миколая і раптом одного дня його телефон перестав відповідати, не виходив хлопець на зв’язок і через соцмережі. Батьки та сестра Василя припускали, що, можливо, його затримала поліція, бо перебував у чужій країні нелегально. Щодня чекали на дзвінок від нього, але спливали важкі дні, місяці та роки невідомості, а хлопець так і не давався чути. До поліції не зверталися, боялися нашкодити йому, думали, раптом свідомо переховується. Та сил безпросвітно чекати ставало все менше. Час від часу закидали у соцмережах повідомлення про пошук, але нічого не вдавалося з’ясувати. Лише у грудні 2021-го приємну новину написала хресній Василя її знайома із США.
— Спершу ми не могли повірити, адже стільки років минуло, — розповідає сестра Василя Марія. — Від грудня намагаємось сконтактувати з братом. На щастя, днями він вийшов на зв’язок із нашою тіткою, своєю хресною, тож вона переконалася, що це точно він. Побачила його через відеозв’язок, упізнала його голос. Першим зустрів його біля заправки на околиці Чикаго Олександр із Тернопільщини, який раніше наймав із моїм братом житло. Він знав, що ми розшукуємо Василя, тому підійшов і почав розмову. Але поспішав тоді до стоматолога, тому попросив ще раз зустрітися. Про несподівану зустріч він розповів своїй мамі, а вона — нашій тітці. Невдовзі Олександр знову поїхав на ту заправку, зробив фото брата, зателефонував до нашої родички. Василь упізнав хресну! Наразі тітка не стала розпитувати, яка причина того, що брат не телефонував, що з ним сталося, чому опинився на вулиці. У такій ситуації треба діяти обережно і делікатно. Радіємо, що він — живий, що є небайдужі люди, які допомогли нам розшукати.
До нас телефонував бучаччанин Іван, який намагається дізнатися через консульство, як можна доправити Василя в Україну. Сподіваємось, що все вдасться, що брат скоро повернеться додому. Не передати словами, що зараз переживає наша мама. Скільки недоспаних ночей, скільки сліз вона пролила. Пережила важкий стрес, зараз бореться з онкологією… Віримо у краще.
Поїхав Василь до США у 2010 році. Увесь час до зникнення годинами спілкувався з рідними, був задоволений роботою, придбав авто. Що могло статися з українцем, що він перестав виходити на зв’язок, наразі загадка.
— Василь закінчував ТНТУ, шукав роботу. Йому пощастило поїхати в Америку за програмою обміну майже за пів ціни. Я не хотіла його відпускати, радила шукати в Тернополі роботу, — раніше розповідала журналістам мати хлопця пані Віра. — Перед тим син місяць був зі мною на роботі в Польщі. Незважаючи на мої благання, таки полетів на інший континент. Думав, попрацює і повернеться, але… Їхав на чотири місяці на практику, але так і залишився там. Спершу жив у штаті Колорадо, а згодом переїхав до товариша в Чикаго. Працював на будові, коли закінчувався сезон, підробляв у піцерії. Не знаємо жодних деталей зникнення. Ми говорили з двома друзями сина, але вони тільки знизують плечима. Можливо, не знають, а може, приховують щось… Не маємо змоги летіти до США і шукати Василя, тому сподівання тільки на наших земляків. За ці роки я вже різне передумала, та вірю, що син живий…
