У Шумській громаді на Тернопільщині під час війни відкрили маслозавод, який дав 50 нових робочих місць.
За словами директора підприємства Павла Черкаса, завод запрацював місяць тому. Передає Національний Промисловий Портал з посиланням на Суспільне.
“Відкрили підприємство на місці недіючого заводу. Там зробили реконструкцію та встановили сучасне обладнання”, – каже директор Павло Черкас.
“Під час відкриття зіткнулися з труднощами. Насамперед, для нашого підприємства – це здорожчання паливно-мастильних матеріалів, бо в нас є транспортно-заготівельні витрати. Здорожчали й інші матеріали. Є труднощі з експортом і закупкою матеріалів, але ми не зупиняємо процес, а рухаємося далі”, – розповідає директор.
Зараз на заводі виробляють вершкове масло.
Іванна Ліщук працює лаборанткою. Вона відбирає молоко на аналіз і в лабораторії перевіряє його якість.
“Після прийому молока мені потрібно перевірити його на якісні показники, а саме кислотність за допомогою лабораторного обладнання. За допомогою експрес-приладу “ЕкоМілк” визначаю жирність та інші показники”, – каже Іванна Ліщук.
За охолодженням і пастеризацією молока стежить Михайло Бензель. Чоловік місцевий. Розповідає, що знайти роботу під час війни було важко, тому, коли відкрили завод, – влаштувався сюди.
“Тут все автоматизовано, тільки людина спостерігає, щоб не було ніяких проблем. Потім вершки поступають в танки, охолоджуються і ми далі їх там зберігаємо”, – розповідає Михайло Бензель.
В іншому цеху виробляють масло. Там за процесом стежить Наталія Швець. Жінка доїжджає на роботу з Кордишева, що за 8 кілометрів від заводу. Каже, що раніше працювала на маслозаводі, тому до такої роботи звикла.
“Масло надходить рідке, а потім проходить через сепаратори, пастеризатори”, – каже Наталія Швець.
Готове вершкове масло перевіряють у лабораторії. У ньому має бути відповідна частка жирів. Якщо все відповідає стандартам – масло кристалізують у холодильнику при температурі мінус 17 градусів.
Директор маслозаводу Павло Черкас каже, що планували відкрити підприємство ще до війни. Зараз працюють, щоб підтримувати економіку. Окрім 50 робочих, підприємство дає можливість заробити людям, які здають молоко. Чи вигідно працювати – поки сказати не може, бо ринок під час війни змінюється.
“Стало важче працювати, бо коли дорожчає собівартість виробництва, то ти змушений на це відповідно реагувати. Збір і заготівля, перевезення молочної сировини і готової продукції – все здорожчало. Звісно, це позначається на собівартості. Ми очікуємо здорожчання товарів. Можливо, це для кінцевого споживача й неприємний фактор, але закони економіки нікуди не дінеш і ціни нікуди не дінеш, це відсотків 10-15% саме в нашій структурі господарювання”, – розповідає Павло Черкас.
Під час війни більші витрати й на зарплати працівникам, – розповідає директор. За його словами, виплачують гроші й тим, хто воює.
“В основному чоловіки, які в нас працювали, мобілізуються і ми вимушені підтримати їх, зберігати за ними робочі місця і сплачувати їм зарплату, поки вони захищають нашу країну. Ми тримаємо кулаки за нашу державу”, – каже Павло Черкас.
Голова Шумської громади Вадим Боярський розповідає, що зараз у громаді працюють 92 підприємства. Також, каже чоловік, готові розмістити виробництва, які переїжджають із зони бойових дій.
“Для Шумської громади робота такого підприємства – це до двох мільйонів гривень податків у рік для місцевого бюджету”, – розповідає Вадим Боярський.
