Пам’ятник Героям Небесної сотні задумали звести у Збаражі місцеві мешканці. Благородна ідея витала у повітрі давно, але з різних причин (початок війни, потреба спершу поставити пам’ятники на могилах Героїв та ін.) не була зреалізована.
Зіграла роль також існуюча у Європі традиція, згідно з якою пам’ятники на відзначення подібних важливих у житті країни подій не варто встановлювати поспішно, одразу, коли вони сталися, а лише через років десять, коли вляжуться емоції, і вони стануть зрозумілішими та більш осмисленими суспільством, до того ж такий пам’ятник має бути витвором мистецтва. Віддаленість у часі, на думку окремих людей, також відбила б бажання деяких політичних сил попіаритись на його спорудженні, що зараз є цілком можливим.
Тим не менше активісти вирішили знову повернутися до розпочатої справи. З ініціативи ГО «Наша громадська справа», яку очолює Галина Фоміна, минулого четверга, 16 березня, у приміщенні міської ради відбулись попередні громадські слухання за участю міського голови Романа Полікровського, депутатів міської ради, батьків загиблих на київському Майдані Героїв, небайдужих мешканців міста, представників громадських організацій та політичних партій, архітектора Юрія Вербовецького, отця Михайла Найка.
Під час зустрічі її учасники обговорювали питання про визначення місця для пам’ятника, проект самого пам’ятника та відкриття рахунка для акумуляції коштів.
Щодо місця, то Юрій Вербовецький запропонував їх два: біля приміщення податкової інспекції, на роздоріжжі при вході на Замкову гору, інше – перед другою міською школою. На першому місці пам’ятник мав би добре вписатись у туристичний маршрут, який веде до Замкового палацу. Також, на думку архітектора, у тихому, віддаленому від багатолюддя закутку люди мали б можливість подумати над епохальною подією сучасної історії, яка перегукується з історією визвольних битв 17 століття. Другий варіант має ті переваги, що пам’ятник, розміщений перед навчальним закладом, який закінчив один з Героїв Небесної сотні Устим Голоднюк, нестиме ще й велику виховну роль для підростаючого покоління. Третій варіант розміщення, який пропонували учасники обговорення, – центр міста, на переконання Юрія Вербовецького, не надто підходить, враховуючи те, що в майбутньому центр буде реконструйований і за планом матиме вигляд європейської ринкової площі, де вируватиме бурхлива торгівля, відбуватимуться різноманітні розважальні заходи. Така атмосфера буде дисонувати з пам’ятником, приуроченим великим трагічним і сумним подіям.
Читайте також: Геть совок: більше у Тернополі білити дерева не будуть
Сам пам’ятник пан Юрій бачить у вигляді стели, біля якої розміщена висока колона, де стоїть архангел Михаїл, у стелі прямокутний отвір, в якому підсвічений вітраж із зображенням київських подій на Майдані, внизу полички для свічок та квітів, збоку викарбувані імена загиблих на Майдані. Поряд з пам’ятником буде кілька лавочок, щоб посидіти і згадати ті буремні події. Даний проект поки що найкращий із раніше запропонованих місцевими архітекторами. Кілька років тому свої пропозиції щодо пам’ятника Небесній сотні представили конкурсній комісії також Василь Скочиляс та Ярослав Дир.
Відносно джерел фінансування спорудження пам’ятника думки були різними – від таких, щоб доручити цю справу владі – до протилежних, тобто, щоб грошові пожертви вносив лише народ. Проте, на думку більшості, було б логічно залучати і одних, і других, оскільки влада також є частиною народу, тим більше, якщо ним же обрана.
Тож в результаті слухань визріли такі рішення:
зібрати ще одні слухання, які будуть оформлені як офіційні збори, з веденням протоколу, запросити на слухання усіх бажаючих представити свої проекти пам’ятника, відкрити рахунок благодійного фонду «Небесного воїнства», на який вноситимуть кошти усі бажаючі незалежно чи то особа фізична чи юридична.
Тож, шановні збаражани, запрошуємо вас взяти активну участь в обговоренні теми, присилати свої побажання та пропозиції на електронну чи поштову адресу редакції нашої газети, публікувати їх у соцмережах.
Ірина СИСКО, Політичний Збараж
