У суботу, 19 вересня, в кінотеатрі «Сінема Сіті» відбувся допрем’єрний показ українського фільму «Брати. Остання сповідь». За сюжетом, у невелике карпатське містечко приїжджає письменниця, щоб читати лекції в місцевому монастирі. Один із слухачів – літній чоловік Войтко. Письменниця дізнається дивовижну історію життя Войтка і його рідного брата Станіслава. З раннього дитинства вони все ділять на двох – одну маму, одну іграшку, а потім – одну на двох любов, ніжну Ївгу і одного на двох сина. Останні 40 років брати не спілкуються. Тепер їх одвічне суперництво полягає в бажанні не померти першим. У ролі старого Войтка знявся тернопільський режисер і актор Олег Мосійчук. Власне, він і виконавиця ролі Ївги Вероніка Шостак зустрілися з журналістами, щоб розповісти про свої враження від зйомок фільму.
– У вас обох головні ролі. Чи суворим був кастинг?
Олег Мосійчук: – Мені зателефонували і запропонували пройти кінопроби, але я дуже спокійно пояснив, що від кіно відійшов… Однак, коли мені переслали кіносценарій, поїхав на кінопроби до Києва. Того ж дня дізнався, що мене затвердили. Тепер в мене відкрилося «друге дихання» у кіно, нещодавно знявся в епізоді фільму «Люба вчителька».
Вероніка Шостак: – На мою роль було багато претенденток. Мене знайшли в театрі ім. Марії Заньковецької і запросили на кастинг. На мені відбір закінчився.
– Чому аж сім років знадобилося, щоб зняти «Братів»?
О. М.: – Серйозне кіно так створюється. Потрібно отримати всі дозволи, знайти гроші для зйомок, відібрати акторів, технічне забезпечення. Словом, це непроста праця, щоб усе було, як злагоджений годинник.
– Скільки коштів витрачено і на які касові збори очікуєте?
О.М.: – Витратили 16 мільйонів гривень. Якщо відверто, ніхто не сподівався, що стрічка вийде у широкий прокат. Її знімали радше як фестивальне кіно. Чомусь у нас достойне та високохудожнє кіно зазвичай не збирає велику касу. Це я з досвіду в театрі знаю. Я хотів закрити виставу «Сватання на Гончарівці», але адміністратори попросили не робити цього, бо вона дуже популярна. А глибокі вистави, що зачіпають багато проблем, не приваблюють масового глядача. Так і з кіно. Свого часу стрічки «Тіні забутих предків», «Криниця для спраглих» не були касовими. Лише фільм «Поводир» зміг «відбити» кошти, витрачені на його виробництво.
– На які жертви довелося піти, щоб зіграти своїх персонажів?
О.М.: – У фільмі ми з Веронікою граємо персонажів значно старших за себе, тож мені треба було перевтілитися у 85-річного Войтка. Цей характер має певне смислове навантаження. Войтко навіть померти не хоче лежачи, щоб його смерті не радів його брат. У цьому персонажі я відчув певну спорідненість, мені було приємно грати. Загалом в акторській професії вчишся постійно чогось нового.
В. Ш.: – Моя героїня дуже специфічна. Для зйомок мені довелося перевтілюватися – мене гримували, відбілювали волосся, словом, робили з мене альбіноса. Режисер поставила завдання створити образ янгола, ефемерної істоти, яка об’єднує братів і разом з тим роз’єднує їх. Стосовно спорідненості душ, то мені важко було зрозуміти головну героїню. Водночас було цікаво і складно створити образ Ївги, пережити в фільмі почуття, які не переживала у житті.
– Як відбувалися зйомки фільму?
О.М.:– О 5 ранку нас відвозили на знімальний майданчик і три години гримували. Треба було зістарити мене, щоб виглядав, як дідусь. Добре, що сучасні технології це дозволяють. Працювали 12 годин поспіль. Дуже заважали погодні умови: коли була потрібна сонячна погода, падав дощ, коли за сценарієм треба було снігу, – стояло сонце.
– Чи траплялися якісь курйози?
О.М.: – Моєму «брату» Віктору було важко долати 600 сходинок догори, щоб дістатися до знімального майданчика, то його піднімали спеціальним транспортним засобом. А загалом якихось таких курйозів не було.
– Вероніко, ви вже вшосте дивитеся стрічку, а пан Олег її нині побачить вперше. Чи вже бачили «Братів…» ваші рідні? Які у них враження?
– Рідні бачили стрічку торік на фестивалі «Молодість». Батьки плакали, вони дуже гарно сприймають все, що я роблю, казали, що пишаються моєю роботою.
P.S. З 24 вересня тернополяни зможуть побачити фільм «Брати. Остання сповідь» у кінотеатрі «Сінема Сіті».
оксана СМІЛЬСЬКА
