Двісті двадцять засуджених жінок відбувають покарання у Збаразькій виправній колонії, що в селі Добриводи на Тернопільщині.
Вони щодня працюють на виробництві з пошиття одягу, постільної білизни, виготовляють спецодяг для військовослужбовців, шили форму для бійців, які перебувають в зоні проведення антитерористичної операції. Готову продукцію продають не лише в Україні, але й за її межами.
– Сьогодні наше завдання – пошиття робочих костюмів “стандарт”, – розповідає засуджена Інна. – Дівчата роблять замальовки, а я ріжу ножем, а потім, щоб добре деталі вирізати, роблю насічки і ріжу на спецобладнанні. Напарниці маркерують, складають і напівготову продукцію передають наверх, де її зшивають
Робочий шестигодинний день засуджених починається о 7:30. Працюють жінки і по суботах. Кожна з них отримує заробітну плату. Частину грошей вираховують за харчування та на комунальні послуги. Решта залишається для власних потреб засуджених. У вільний час жінки працюють на городі.
Після трудотерапії засуджені відпочивають та відвідують гуртки з вишивання, спорту, вивчають історію та законодавство. До свят та визначних дат готують виставки та концертні програми
Не втратити зв’язок із соціумом і допомогти засудженим адаптуватися до умов перебування в ув’язненні, а також продовжити життя після звільнення допомагає психолог Наталія Соколик. Найнеприємніший момент у роботі, каже жінка – це повідомляти рідним неприємні новини про смерть та важкі хвороби. Але попри це, Наталія свою роботу любить.
– Якщо є засуджені з психічними відхиленнями та суїцидальним синдромом, ми займаємося з ними додатково і вносимо до групи ризику. Всі бажаючі, які хочуть і звертаються, у нас є кімната психологічного розвантаження, проводимо з ними бесіди та тренінги.
Є у колонії бібліотека, їдальня, баня, прачечна, перукарня. Тут створені усі умови для проживання та відбування покарань, – каже начальник Збаразької виправної колонії Андрій Макар. Керівник установи стверджує, що заклади відбування покарань України поступово наближаються до Європейського зразка. Усе робиться для того, щоб ув’язнені не відчували дискомфорту, оскільки кожна людина має право на другий шанс.
– Я вважаю, що усі засуджені заслуговують, щоб жити у повноцінному суспільстві. Кожного дома чекають рідні та близькі і держава має створити умови, щоб люди, які відбули покарання, могли жити повноцінно на волі.
