Нещодавно ми писали, як жителі вулиці Оболоня дякують своєму двірнику Петру Кацану. “Роками ми є свідками його чесної і відданої праці.
Це високодуховний і відданий працівник, який з великою любов’ю виконує свою роботу. Ця людина є прикладом для нас, наших дітей, онуків, як треба відноситися до своїх службових обов’язків. Він у своїх діях і у своєму серці є воістину будівничим України. Слава таким людям, як Петро Дмитрович!”,- пишуть жителі у своєму зверненні-подяці на адресу Петра Кацана. Ми розшукали Петра Дмитровича, який вже майже десяток років працює двірником у ГТОВ “Мрія” та познайомилися з ним ближче.
Читайте також: Молоді вчені з усієї України з’їдуться до Тернополя
– Кажуть мені люди: “Такого вже не буде, як ви!”, – розповідає чоловік, – А я стараюся дуже – і прибираю, і ціле літо кошу по “жеку”. Я сам з Березовиці. Тридцять п’ять років відпрацював трактористом в колгоспі, колгосп розлетівся, а я не хотів йти до орендатора. То от вже вісім років працюю тут. Труднощів нема, бо люблю свою роботу. Колектив добрий, начальник добрий, майстри добрі, люди зі мною здоровкаються … Спочатку було трохи соромно, бо думав собі, як воно буде, як наші люди мене побачать, що я тут мету. Але вбувся – щодня в сьомій ранку я вже тут, а після роботи ще й вдома багато роботи, як то завжди у селі.
Петрові Дмитровичі вже сімдесят років, та на пенсію він не хоче. Каже, що ще поки вистачає сил – працюватиме для людей.
– В мене сім’я дуже добра, і син, і дочка, і внука маю, – продовжує розповідь пан Петро. – Кажуть мені: “Лишіть ту роботу”, – а я не хочу. Здоров’я вже не те, але поки можу, поки Господь дає здоров’я – буду робити.
